Справа № 466/3141/15-к

провадження 1-о/462/1/25

У Х В А Л А

08 травня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року за нововиявленими обставинами, суд

в с т а н о в и в:

захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 10.03.2025 року звернулась до суду із заявою про перегляд вироку Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року за нововиявленими обставинами, просить його скасувати з ухваленням нового вироку, яким виправдати ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні. Заяву мотивує тим, що 14 травня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив вирок у кримінальному провадженні № 12014140090004129, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України (в редакції КК України від 05.04.2001 року) та призначив покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі п.2 ст. 49 КК України та ч.5 ст. 74 КК України суд звільнив ОСОБА_4 від покарання у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 без задоволення. Зазначає, що згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2018 року ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 24.02.2004 року подав до Франківського районного суду м. Львова, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69, позовну заяву про стягнення боргу з ОСОБА_5 , ОСОБА_5 в розмірі 185 900 грн., а 15.06.2004 року, з метою підтвердження своїх позовних вимог, подав в судовому засіданні завідомо підроблений договір купівлі-продажу від 04.11.1999 року, укладений між директором ОТВП «Ярмарх» ОСОБА_6 та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_6 виступала як продавець приміщення майнового комплексу за адресою м. Львів, вул. Хоткевича, 8, а ОСОБА_4 як покупець, та в якому підпис від імені продавця виконано не ОСОБА_6 , а іншою особою. У вироку також зазначено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що договір купівлі-продажу від 04.11.1999 року є підробленим, розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи, що такий договір ніколи не укладався і не міг бути укладеним в 1999 році, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на подальше використання завідомо підробленого документа, 12.10.2007 року повторно подав копію вказаного договору до Сихівського районного суду м. Львова з адресою м. Львів, вул. Чоловського, 2 в обґрунтування своїх позовних вимог щодо переведення прав покупця на ПП «Бізнес», директором якого на той час був ОСОБА_4 , будівлі магазину, який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Хоткевича, 8, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2005 року між ТзОВ «Ярмарх» та фізичними особами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Також зазначає, що у вироку, який просить переглянути за нововиявленими обставинами, вина ОСОБА_4 обґрунтована, зокрема, наступними висновками експертиз:

- висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 2486 від 04.10.2004 року, який отриманий в процесі розгляду іншим судом цивільної справи;

- висновок додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 584 від 23.02.2005 року, який отриманий в процесі розгляду іншим судом цивільної справи;

- висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи № 9191/06 від 17.11.2006 року;

- висновок № 204/235 від 02.02.2009 року судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм;

- висновок № 530/5331 від 23.02.2009 року судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-почеркознавчої експертизи;

- висновок № 2288 від 18.03.2009 року повторної судово-почеркознавчої експертизи;

- висновок № 731/732 від 09.06.2010 року судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм.

Заявник звертає увагу суду на те, що при розгляді кримінальної справи звертала увагу судів на порушення вимог наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз і експертних досліджень» від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зокрема, щодо використання в якості порівняльного матеріалу вільних зразків відтисків печатки ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» в документах за 2000-2004 роки, в той час як об`єктом дослідження був договір купівлі-продажу, датований листопадом 1999 року, що суперечить вимогам п.29 Науково-методичних рекомендацій про необхідність надання для дослідження як порівняльного матеріалу вільних взірців печаток (штампів), які повинні бути порівнянними за часом нанесення з наданими на дослідження відтисками.

Вважає, що судом апеляційної інстанції зроблено безпідставний та немотивований, без наведення відповідних доказів, висновок про те, що на договорі купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року наявний відтиск печатки ТзОВ «Ярмарх» нового взірця, яку підприємство почало використовувати не раніше 18 січня 2000 року.

Щодо нововиявлених обставин та доказів на їх підтвердження зазначає, що за заявою ОСОБА_4 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Львові, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021140010000357 від 06.08.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358 та ч.2 ст. 384 КК України за фактом надання завідомо неправдивого висновку експерта та використання прокурором у кримінальному провадженні завідомо неправдивих доказів – висновків експертиз. В даному кримінальному провадженні допитано свідків та проведено комісійну судово-почеркознавчу експертизу.

Заявник зазначає, що у кримінальному провадженні №62021140010000357 від 06.08.2021 року слідчим 19 жовтня 2023 року було допитано свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що до 2000 року працював на посаді бухгалтера ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», а з 2000 по 2003 рік перебував на посаді заступника директора. У ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» за період діяльності було дві печатки, перша з яких орієнтовно у 1996 році була знищена і замість неї виготовлена інша згідно вимог постанови КМ України. Після цього печатка ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» не змінювалась. Також 16 січня 2024 року допитана свідок ОСОБА_10 , яка повідомила, що з 2000 по 2010 року працювала на посаді головного бухгалтера ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та мала право підпису від імені ОСОБА_6 на фінансових документах товариства, зокрема, її підпис стоїть на документі «розрахунок сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємництва – юридичною особою, що сплачує податок за ставкою 10 відсотків, за 2000 рік». За період її роботи на підприємстві ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» печатку не змінювало.

Також заявник зазначає, що у кримінальному провадженні №62021140010000357 від 06.08.2021 року проведено комісійну почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено 25.10.2024 року висновок №24-2718. На вирішення експертизи були поставлені питання про те, чи належить ОСОБА_6 чи іншій особі підпис на документах ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», які були використані органом досудового розслідування в якості порівняльного матеріалу як такі, що містять вільні взірці підпису ОСОБА_6 , а саме – засновницька угода від 30.11.1994 року, накази ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» від 30.01.1998 року, 01.10.1998 року,05.01.1998 року, 10.01.1997 року, 15.05.2000 року, 24.09.1998 року, 01.04.1998 року, 30.07.1999 року, 05.08.1999 року, 28.04.2000 року, заяви від 05.08.2001 року, 04.02.2002 року, довіреність АБД № 501146 від 13.03.1998 року, розрахунок сплати єдиного податку за 2002 рік, інформація про фактичне скорочення від 01.12.1998 року.

Із висновку комісійної почеркознавчої експертизи №24-2718 від 25.10.2024 року вбачається, що експертам не вдалось вирішити питання, чи виконані підписи на цих документах самою ОСОБА_11 чи іншою особою так як оцінкою результатів порівняльного дослідження було встановлено, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваного підпису самою ОСОБА_6 . Експерти пояснили це тим, що збіжні ознаки, хоча і чисельні, але за своїм об`ємом і значимістю не утворюють сукупності, яка індивідуалізує підписний почерк виконавця. Розбіжні ознаки не вдалось оцінити однозначно, чи вони є варіантами ознак підписного почерку ОСОБА_6 , які не проявились в наданому порівняльному матеріалі або ці ознаки можуть свідчити про виконання досліджуваного підпису іншою особою.

Тому, на думку заявника, надані слідчим для проведення експертизи вільні зразки підпису ОСОБА_6 не є такими, що достовірно виконані нею, що суперечить вимогам п.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз.

Вважає, що показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та висновком комісійної почеркознавчої експертизи №24-2718 від 25.10.2024 року підтверджуються наступні нововиявлені обставини:

- штучне створення доказів (висновків експертизи), якими підтверджувалось, що відтиск печатки від імені ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» на договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (гарантійні зобов`язання), укладеному 04 листопада 1999 року між ОСОБА_6 , директором ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_4 , директором ПП «Бізнес», був нанесений печаткою ТзОВ «Ярмарх», яка почала використовуватись цим підприємством у своїй діяльності не раніше 18 січня 2000 року;

- штучне створення доказів (висновків експертизи), якими підтверджувалось, що підпис від імені ОСОБА_6 на договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (гарантійні зобов`язання), укладеному 04 листопада 1999 року між ОСОБА_6 , директором ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_4 , директором ПП «Бізнес», виконаний іншою особою;

На думку заявника, таке штучне створення доказів (висновків експертів) відбулось за рахунок того, що експертам були надані як порівняльний зразок документи, які не містили вільних зразків підписів ОСОБА_6 , та не містили правдивої інформації про зміну печатки на підприємстві. Ці обставини, які не були відомими суду на час судового розгляду, доводять неправильність вироку Залізничного районного суду м. Львова відносно ОСОБА_4 , оскільки експертні висновки, здобуті під час здійснення кримінального провадження у цій справі, є недостовірними доказами.

У судове засідання учасники судового провадження, які належним чином були повідомлені, не з`явилися.

Представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 у запереченні на заяву по перегляд за нововиявленими обставинами просив справу розглянути за відсутності потерпілого ОСОБА_8 та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 466 КПК України учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Суд, ухвалив розглядати по суті заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами за відсутності учасників судового провадження, які належним чином були повідомленні, оскільки неприбуття їх у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Вивчивши матеріали заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, додані до неї докази, матеріали кримінального провадження № 466/3141/15к, письмові заперечення прокурора та представника потерпілого, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 466 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно до ч.4 ст. 466 КПК України суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, якщо вони не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 459-467 КПК України, якими визначено зміст та процедуру перегляду судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, сформовані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 315/793/16к (провадження №51-3062км19), від 29.11.2022 року у справі № 1-4/10 (провадження 51-6107км21), від 08.08.2024 року у справі № 708/1253/15к (провадження № 51-3802км23).

У Постанові Верховного Суду від 29.11.2022 року у справі № 1-4/10 зазначено, що, відповідно до положень статті 459, пунктів 4, 5 статті 462, статті 91 Кримінального процесуального кодексу України перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили, є екстраординарною процедурою. Ця процедура призначена для виняткових випадків, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:

1) існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка вимагає такого перегляду;

2) перебувають в органічному зв`язку з предметом доказування в кримінальному провадженні, тобто можуть мати значення для оцінки обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) мають істотне значення, тобто самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами можуть свідчити про неправильність вироку чи ухвали, про перегляд якої йдеться.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, мала можливість представити під час судового розгляду, але цього не зробила.

Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин.

У Постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 315/793/16к зазначено, що обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами, зокрема, визнається штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, на яких ґрунтується вирок. Належним засобом доказування цих обставин в якості нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.

У Постанові Верховного Суду від 08.08.2024 року у справі № 708/1253/15к зазначено, що неправильність висновку судового експерта як одна з нововиявлених обставин (п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК) повинна бути встановлена шляхом: 1) ухвалення та набрання законної сили вироком суду першої інстанції, в якому констатовано умисне перекручення суті проведених експертом дослідів, якщо висновки, яких він дійшов, явно суперечать фактам, встановленим ним же при експертному дослідженні, умисне заперечення встановлених фактів, умисну неправильну оцінку цих фактів, умисне приховування відомостей про факти; 2) постановлення та набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності, ухвалою суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, за неможливості ухвалення обвинувального вироку; 3) винесення постанови дізнавачем, детективом НАБУ, слідчим, прокурором про закриття кримінального провадження, за неможливості ухвалення обвинувального вироку. Отже, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, разом із відповідною заявою суду необхідно надати належне підтвердження того, що висновки експерта, які покладені в основу вироку, є завідомо неправдиві або неправильні внаслідок допущеної помилки, тобто надати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би були встановлені такі факти.

На підставі наведених норм права та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування суд приходить до висновку, що висновок комісійної судової почеркознавчої експертизи №24-2718 від 25.10.2024 року не є нововиявленою обставиною, перш за все, за своїм змістом. Так, при проведенні цієї комісійної почеркознавчої експертизи об`єктом експертного дослідження була група документів за період часу 1998-2002 роки з наявними вільними взірцями підпису, виконаного від імені ОСОБА_6 , та які були надані слідчим в якості вільних взірців підпису ОСОБА_6 для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, за результатами якої складено висновок №2288 від 18 березня 2009 року. В якості порівняльного матеріалу експертам надано групу документів за період часу 1993-1994 роки з наявними вільними взірцями підпису, виконаного від імені ОСОБА_6 . Отже, предметом експертного дослідження комісійної почеркознавчої експертизи було порівняння двох груп документів, на яких наявні вільні взірці підписів, виконаних від імені ОСОБА_6 , і експерти не дійшли категоричного висновку чи підписи у цих групах документів виконані однією і тією ж особою, чи різними особами. З урахуванням змісту висновку №24-2718 від 25.10.2024 року, а також тієї обставини, що документи з наявними вільними взірцями підпису, виконаного від імені ОСОБА_6 , які були надані слідчим в якості вільних взірців підпису ОСОБА_6 для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, за результатами якої складено висновок №2288 від 18 березня 2009 року, за часом їх створення максимально наближені до дати створення об`єкта дослідження – договору купівлі-продажу від 04.11.1999 року, на відміну від поданих в якості порівняльного матеріалу для проведення експертизи, завершеної складанням висновку №24-2718 від 25.10.2024 року, суд приходить до переконання, що висновок комісійної почеркознавчої експертизи №24-2718 від 25.10.2024 року не є достатньою підставою для висновку про неправильність висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи №2288 від 18 березня 2009 року.

Крім цього, нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України є саме навмисні дії по штучному створенню або підробленню доказів, зокрема, висновку експертизи, і за вчинення зазначених дій встановлено кримінальну відповідальність, отже, належним засобом доказування цих обставин в якості нововиявлених слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.

Висновок комісійної почеркознавчої експертизи №24-2718 від 25.10.2024 року не є нововиявленою обставиною також за тим критерієм, що сторона захисту могла знати про такі обставини, однак, не скористалась можливістю клопотати перед органом досудового розслідування та судом при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій про відкриття документів, які надавались експертам в якості порівняльного матеріалу для виконання експертиз, зокрема, для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, за результатами якої складено висновок №2288 від 18 березня 2009 року.

Так, із протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 03 листопада 2015 року встановлено, що стороні захисту були відкриті всі матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014140090004129 (т.1 а.с.331). Крім цього, підозрюваному ОСОБА_4 та захиснику ОСОБА_3 був вручений реєстр матеріалів досудового розслідування, в якому, зокрема, було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження висновків експертиз. Сторона захисту не була позбавлена можливості у разі необхідності ознайомитися із цими доказами.

Беручи до уваги те, що кримінальний процесуальний закон чітко встановлює процесуальні підстави для проведення експертизи у кримінальному провадженні (ст.242 КПК України), а у висновку експерта завжди вказується, на підставі якого рішення така експертиза проводилася, тому для сторони захисту в цілому буде очікуваним побачити відповідний процесуальний документ, а за його відсутності в матеріалах кримінального провадження, вимагати у сторони обвинувачення відкриття такого документа.

Незважаючи на це, сторона захисту, будучи ознайомленою з висновками експертів, ані до, ані під час судового розгляду, не ставила під сумнів їх існування, не оспорювала повноважень слідчих та не посилалась на невідкриття вищезазначених матеріалів стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України під час судового розгляду.

Про це, зокрема, свідчать відсутність будь-яких зауважень захисника ОСОБА_3 , яка в протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування хоч і зазначила, що зауваження будуть надані в письмовому вигляді, однак в подальшому їх не подала, та процесуальна поведінка сторони захисту під час судового розгляду, в ході якого були досліджені вищезазначені висновки експертиз, договір купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року та інші письмові докази. У процесі дослідження вказаних доказів сторона захисту будь-яких зауважень, заперечень, клопотань про визнання їх недопустимими з підстав відсутності відповідних процесуальних документів, або ж не відкриття їй доказів у порядку ст. 290 КПК України не заявляла.

Крім цього, сторона захисту не була позбавлена процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання з урахуванням ст. 22 КПК України слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй відповідних документів та матеріалів.

Як вбачається із матеріалів провадження, сторона захисту не порушувала питання про надання їй доступу до документів та матеріалів, за результатами дослідження яких експертами були сформовані висновки, в тому числі під час судового та апеляційного розгляду кримінального провадження.

Зі урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що у сторони захисту не було перешкод об`єктивного характеру дізнатись про обставини, встановлені у висновку комісійної почеркознавчої експертизи №24-2718 від 25.10.2024 року.

Крім цього, відступ від принципу остаточності судового рішення виправданий лише, коли нововиявлені обставини мають істотний і переконливий характер. У даній справі вина засудженого ОСОБА_4 , крім висновку повторної судової почеркознавчої експертизи №2288 від 18 березня 2009 року, встановлена також на підставі інших доказів, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_5 , наданими в судовому засіданні у суді першої інстанції про те, що ОСОБА_6 є його матір`ю, яка померла, він був співвласником ОТВП«Ярмарх» разом з матір`ю, та працював бухгалтером на ТзОВ «Ярмарх», директором якого була його мати. Він був обізнаним у всіх справах, якими займалася мати, з нею в нього були добрі стосунки. У 1999 році між ТзОВ «Ярмарх» та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_4 був укладений договір оренди приміщення на вул. Хоткевича, 8. Мати декілька разів позичала гроші в ОСОБА_4 , однак гроші віддавала. Після смерті матері було прийнято рішення підняти вартість за договором оренди приміщення, після чого почалися сварки з ОСОБА_4 , зокрема спочатку він сказав, що погано йде бізнес, а потім почались спори в судах. Мати не мала наміру продавати приміщення, оскільки підприємство «Ярмарх» не було прибутковим, але не було і збитковим. Вважає, що печатка на договорі купівлі-продажу підроблена. Кадик в судових засіданнях висував спочатку вимоги про повернення боргу по розписках, а потім, у 2005 році він змінив підстави звернення до суду, став вимагати приміщення. На теперішній час приміщення продано іншим особам;

- висновком комісійної судово-почеркознавчої експертизи №2486 складений 04 жовтня 2004 року за матеріалами цивільної справи №2-5171/04, підпис від імені ОСОБА_6 в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеному громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_4 04.11.1999 року, розташований в графі «Продавець», не ОСОБА_6 , а іншою особою (т.1 а.с.32-36);

- висновком додаткової судово-почеркознавчої експертизи №584 складений 23 лютого 2005 року за матеріалами цивільної справи №2-5171/04, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 04.11.1999 року укладеному від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою (т.1 а.с.40-44);

- висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи № 9191/02 складений 17 листопада 2006 року за матеріалами цивільної справи №2-1029/06, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 у договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 04.11.1999 року виконаний не самою ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6 (т.1 а.с.48-51);

- висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм №204/235 складений 02 лютого 2009 року за матеріалами кримінальної справи №143-2120, відповідно до якого відтиск круглої печатки від імені ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», який знаходиться у договорі про купівлю-продаж цілісного майнового комплексу (гарантійні зобов`язання), укладеному 04 листопада 1999 року між ОСОБА_6 , директором ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», та ОСОБА_4 , директором ПП «Бізнес», нанесений не круглою печаткою ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», вільні зразки якої надані на дослідження, а іншою рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою за допомогою водорозчинної фарбувальної речовини типу штемпельної фарби та чорнила ( т.1 а.с.53-56);

- висновком судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-почеркознавчої експертизи №530/531 складений 23 лютого 2009 року за матеріалами кримінальної справи №143-2120, відповідно до якого відтиск круглої печатки від імені ПП «Бізнес», який знаходиться в договорі про купівлю-продаж цілісного майнового комплексу (гарантійні зобов`язання), укладеному 04 листопада 1999 року між ОСОБА_6 , директором ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_4 , директором ПП «Бізнес», нанесений рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою круглою печаткою ПП «Бізнес», вільні зразки якої були надані для порівняльного дослідження, за допомогою водорозчинної фарбувальної речовини типу штемпельної фарби чи чорнила (т.1 а.с.59-64);

- висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм №731/732 складений 09 червня 2010 року за матеріалами кримінальної справи №143-2120, відповідно до якого відтиск круглої печатки ПП «Бізнес», який знаходиться у договорі про купівлю-продаж цілісного майнового комплексу (гарантійні зобов`язання) укладеного 04 листопада 1999 року між ОСОБА_6 , директором ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», та ОСОБА_4 , директором ПП «Бізнес», нанесений в період вересня 2003 року-листопада 2004 року (т.1 а.с.74-77).

За таких обставин, висновок комісійної почеркознавчої експертизи №24-2718 складений 25.10.2024 року, проведений у іншому кримінальному провадженні, сам по собі не може спростувати всієї сукупності обставин, на підставі яких суд робив висновок про винуватість засудженого ОСОБА_4 .

Що стосується долучених до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2018 року, завірених слідчим копій протоколів допиту свідка ОСОБА_5 від 19 жовтня 2023 року та свідка ОСОБА_10 від 16 січня 2024 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Із урахуванням наведеного суд не вправі надавати оцінку протоколам допиту свідка ОСОБА_5 від 19 жовтня 2023 року та свідка ОСОБА_10 від 16 січня 2024 року, допитаних старшим слідчим в ОВС першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_13 в межах кримінального провадження №62021140010000357, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.2 ст. 384 КК України, без дотримання порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК України, та обґрунтовувати такими протоколами допиту свідків своє рішення.

Керуючись ст. 372, 376, 459-467 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення стоку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя:                                 ОСОБА_1