Торезький міський суд Донецької області    

                            Справа № 2-1561/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

          головуючої-судді                                 ОСОБА_1

          при секретарі                                           Воробйової І.О.

за участю: позивача                                          ОСОБА_2

представника ДП «Торезантрацит»                        ОСОБА_3

представника ВВД ФСС                                   ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Торезантрацит», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ДП «Торезантрацит»про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що на підприємстві вугільної промисловості Шахта «Прогрес»ДП «Торезантрацит»він пропрацював з 1981 року по 2007 року гірничим робочим очисного забою, гірничим майстром, прохідником з повним робочим днем під землею. 11.02.1988 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, при вибірці навислого шматка породи, що вивалилися шматком, був травмований по лівому передпліччю. Висновком МСЕК від 26.05.1995 року у зв'язку з травмою йому було встановлено 25% втрати працездатності та призначена виплата відшкодування збитку. При обстеженні в клініці професійних захворювань 0КБП м.Донецька йому встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії, фаза загострення, емфізема легенів, легенева недостатність, захворювання професійне. На підставі висновку клініки складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 14.12.2006 року №54. 30.01.2007 року висновком МСЕК він визнаний інвалідом 3 групи, встановлено за сукупністю 65% втрати працездатності, з них: 40% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.01.2007 року уперше та 25% по трудовому каліцтву, яке сталося 11.02.1988 року. Причини професійного захворювання: вплив вуглепородного пилу із вмістом вільного діоксину кремнію до 10%, тривалість дії за зміну - 81%. Профзахворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологічних процесів видобутку вугілля, тривалою роботою в умовах шкідливих факторів виробництва, низькою ефективністю пилоподавлення.

У зв'язку з отриманими професійним захворюванням і трудовим каліцтвом у його житті відбулися різкі зміни. В зв'язку з тим, що йому протипоказаний важка фізична праця, він не може продовжувати працювати. Через постійний біль він не може надавати фізичну допомогу по будинку, в городі, не може вести повноцінний спосіб життя, брати участь в різних заходах. В результаті отриманого професійного захворювання він відчуває фізичні і моральні страждання, при зміні погодних умов настає загострення його професійного захворювання. Постійне відчуття фізичного страждання, задишка і дискомфорт є наслідком придбаного ним професійного захворювання. Завдана шкода є непоправною. Згідно з приписами лікарів йому рекомендовано уникати переохолоджень, важких фізичних навантажень. Він змушений постійно звертатися до лікувальних установ і проходити медикаментозне лікування. Оскільки він перебував у трудових відносинах на підземних роботах з відповідачем з 1981 року по 2007 рік, де є і останнє місце роботи, то відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральну шкоду йому повинен відшкодувати заподіювач шкоди - роботодавець. Завдану йому несприятливими умовами виробництва моральну шкоду він оцінює в розмірі 20000 гривень. Просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000грн.

06.01.2012 року позивач подав заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, в якій вказав, у зв’язку з його професійним захворюванням складений акт розслідування від 14.12.2006р. по формі П-4, висновком МСЕК йому встановлено 40% професійної працездатності  уперше з 30.01.2007 року, тому просить стягнути з відповідача ДП «Торезантрацит»у відшкодування  моральної шкоди суму 15000грн. Вимоги про стягнення моральної шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом, яке він отримав 11.02.1988 року, він не підтримує. (а.с.54).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити свої змінені вимоги, додатково пояснив, що у зв’язку з професійним захворюванням йому встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 40% уперше з 30.01.2007 року, в результаті професійного захворювання, яке сталося по вині відповідача, у нього погіршився стан здоров’я, він втратив роботу, у нього змінився образ життя, він відчуває моральні страждання, втратив нормальні життєвих зв’язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Просив стягнути з відповідача ДП «Торезантрацит»у відшкодування  моральної шкоди суму 15000грн

Представник відповідача ДП «Торезантрацит»ОСОБА_3  пояснив, що позивач дійсно тривалий час працював на ВП «Шахта «Прогрес»ДП «Торезантрацит», який у теперішній час є структурним підрозділом ДП «Торезантрацит»на роботах з повним робочим днем під землею. В період роботи на підприємстві отримав професійне захворювання з втратою працездатності 40%, яка встановлена з уперше 30.01.2007р., підприємством складений акт про професійне захворювання, але відповідач не доказав завдання йому моральної шкоди. Крім того, відповідно до ст.233 КЗпП України позивач може звернутися до суду з заявою про вирішення спору протягом трьох місяців з дня, коли він узнав, або повинен був узнати про порушення свого права. Таке право у позивача виникло з дня отримання ним довідки освідчення на МСЕК –з 30.01.2007р. Позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з даним позовом. Тому позивачу у позовних вимогах просив відмовити.

Представник відповідача ВВД ФСС ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що ВВД ФСС здійснює страхові виплати ОСОБА_2 згідно з висновком МСЕК від 26.05.1995р., яким йому було встановлено 25% втрати працездатності в зв'язку з трудовим каліцтвом яке сталося 11.02.1988р. Особову справу було прийнято від шахти «Прогрес»ДХК Торезантрацит для продовження страхових виплат з 01.04.2001 року, розмір щомісячної виплати складав 96.62грн. Висновком ЛЕК від 06.12.2006          р.  у позивача виявлено професійне захворювання, про що складено акт П-4№ 54 від 14.12.2006 року. При огляді на МСЕК 30.01.2007 року йому встановлено 65% втрати працездатності за сукупністю: 40 % в зв’язку з професійним захворюванням уперше і 25% в зв’язку з трудовим каліцтвом 11.02.1988 року. При повторних оглядах МСЕК 31.01.2008 встановлено 65% втрати працездатності безстроково.

Трудове каліцтво з позивачем сталося 11.02.1988 року, а ступень втрати працездатності встановлена 26.05.1995р. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто до фактів застосовується той закон, нормативно правовий акт, під час якого він настав або мав місце. Оскільки трудове каліцтво з ОСОБА_6 сталося до 01.04.2001р., питання про його право на відшкодування моральної шкоди необхідно вирішувати згідно з законодавством, що діяло на той час.

Наказом Міністерства охорони здоров’я від 22.11.1995р. передбачено, що встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК, позивачу МСЕК такий факт не встановлював. Довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. На підставі цієї довідки позивачу сплачено одноразова допомога, виплачується щомісячна страхова виплата.

ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. №1105 не передбачена виплата моральної шкоди.

Професійне захворювання у позивача встановлено в грудні 2006 року, втрату працездатності - 30.01.2007р. В цей період діяли ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинена  дія на 2006 рік та на 2007 рік положень про відшкодування моральної шкоди. Зупинення дії закону так саме не дає підстав для його застосування. На час розгляду справи набрав чинності ЗУ №717-У від 23.02.2007р., яким скасовані статті ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності», що передбачали відшкодування моральної шкоди ВВД ФСС. Згідно з ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України завдану позивачу моральну шкоду повинно відшкодувати ДП «Торезантрацит», який є належним відповідачем, оскільки професійне захворювання у позивача виникло у зв’язку з порушенням ЗУ «Про охорону праці»і не застосуванням  роботодавцем заходів захисту робітників. Тому просить позивачеві в позовних вимогах до ВВД ФСС відмовити.    

Вислухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивач працював підприємстві відповідача тривалий час на підземних роботах: з 06.06.1978р. по 19.05.1979р. гірничим робочим очисного забою; з 23.11.1981р. по 12.06.1994р. гірничим робочим очисного забою, гірничим робочим маркшейдерських робіт підземним, гірничим робочим підземним по ремонту гірничих виработок, гірничим майстром, гірничим монтажником підземним, прохідником підземним; з 16.05.1995р. по 05.03.1998р. гірничим робочим очисного забою; 28.07.1998р. по 30.09.1998р. прохідником підземним; з 12.07.1999р. по 27.01.2007р. прохідником підземним, гірничим робочим очисного забою, гірничим майстром (а.с.11-14).

У медичному висновку ДОКТМО від 28.04.2006р. вказано, що позивач був консультований, встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії у фазі загострення, другого ступеню (а.с.22).

06.12.2006 року Донецька Обласна клінічна лікарня професійних захворювань КЛПУ склала висновок, в якому вказала, що ОСОБА_2 був обстежений з 01.12.2006р. по 06.12.2006р., йому встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії, фаза загострення, емфізема легенів, легенева недостатність першого-другого ступеню, захворювання професійне. Встановлені рекомендації: протипоказана робота у підземних умовах, у контакті з пилом, токсичними газами, у несприятливих метеумовах, тяжкий фізичний труд, переохолодження (а.с.8). Про наявність професійного захворювання у ОСОБА_2, який працює на Шахті «Прогрес»ДП «Торезантрацит», цією лікарнею було направлено повідомлення (а.с.7).

11.04.2006р. відповідачем складена характеристика умов праці ОСОБА_2, в результаті яких розвилося професійне захворювання (а.с.23-25).

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14.12.2006р. комісією, до складу якої входили представники ВП «Шахта «Прогрес»ДП «Торезантрацит», ВВД ФСС, Торезької СЕС, міський профпатолог, проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання, встановленого у позивача ОСОБА_2 під час медичного огляду ОКЛПЗ. Професійне захворювання виникло в результаті недосконалості технологічних процесів виїмки та транспортування гірничої маси, низької ефективності пилеподавлення. В акті зазначені виробничі фактори, що призвели до захворювання. Та вказані заходи, які необхідно здійснити з метою ліквідації та запобігання професійним захворюванням (а.с.6).

Актом МСЭК від 30.01.2008 року позивачу встановлена уперше ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% у зв’язку з професійним захворюванням 06.12.2006р. та повторно 25% у зв’язку трудовим каліцтвом 11.02.1988р року, за сукупністю - 65% з 30.01.2007р. по 30.01.2008р.; встановлена 3 група інвалідності, рекомендовано медикаментозне та санітарно-курортне лікування у зв’язку з профзахворюванням (а.с.5,43).

Позивач знаходився на лікуванні у зв’язку з професійним захворюванням:

- з 01.06.2006р. по 15.06.2006р. - у терапевтичному відділенні ЦМЛ,

- з 04.10.2006р. по 18.10.2006р. - у терапевтичному відділенні ЦМЛ,

- з 01.12.2006р. по 08.12.2006р. - у Обласній клінічній лікарні профзахворювань,

- з 10.09.2007р. по 28.09.2007р. - у Обласній клінічній лікарні профзахворювань,

При цьому у нього були скарги на одишку при незначному фізичному навантаженні, кашель, давлячі болі у грудній клітині, болі і оніміння у ногах, поперечній області, слабкість швидку втомлюваність, почуття нехватки повітря.

Відповідно до ст.1,3,21,43ч.4, 46ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про охорону праці»від 14.10.1992 року охорона праці –це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.13 цього закону роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ч.3 ст.153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин механізмів, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Статтею 158 КЗпП України передбачено, що власник зобов’язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, засобів механізації  та автоматизації виробництв, позитивного досвіду з охорони праці.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.

Судом встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві відповідача ДП «Торезантрацит»на роботах з повним робочим днем під землею, за період роботи у шкідливих і небезпечних умовах праці у позивача виникло професійне захворювання. В результаті огляду на МСЕК йому 30.01.2007 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності уперше 40% у зв’язку з професійним захворюванням, позивачу протипоказаний тяжкий фізичний труд, робота в підземних умовах, рекомендовано санітарно-курортне та медикаментозне лікування.

В результаті професійного захворювання позивач відчуває фізичний біль, через що страждає, у нього порушені нормальні життєві зв'язки, він не може продовжити активне життя (виконання домашньої фізичної роботи, активний спосіб відпочинку на вихідних та відпустці, у зв’язку з цим порушена його психіка, він страждає,  переживає. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, через що він отримав професійне захворювання, трудове каліцтво. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичних стражданнях через відчуття фізичної болі; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я й необхідністю постійного лікування, у зв’язку з встановленням йому 40% втрати професійної працездатності, це викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати за отриманою професією, виконувати домашню роботу; у моральних стражданнях у зв'язку неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплювань. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу потрібно докладати додаткові зусилля. Тому суд вважає, що у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди, що порушення законних прав позивача призвело його до моральних страждань, його вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, що встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.  

З огляду на викладене, суд оцінює доводи представника ВВД ФСС, наведені в спростування позовних вимог, про те, що відшкодовується тільки моральна шкода, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, і тільки на підставі висновку медичних органів, як не засновані на законі.

Судом встановлено, що право позивача на відшкодування шкоди виникло з дня встановлення вперше стійкої втрати працездатності від професійного захворювання у розмірі 40% - висновком МСЕК від 30.01.2007 року, тобто з 30.01.2007 року, у термін, коли діяв ЗУ «Про бюджет на 2007 рік», п.22 ст.71 якого зупинив дію статей ЗУ«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності», що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди, передбачали відшкодування моральної шкоди ВВД ФСС. Конституційний Суд зазначив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця). Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Трудове каліцтво у позивача виникло у зв’язку з порушенням ЗУ «Про охорону праці»і не застосуванням роботодавцем заходів захисту робітників.

За таких обставин необхідно застосувати ст.237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1 ст.1168 ЦК України, які передбачають відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, підстави відповідальності за завдану шкоду та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Тому належним відповідачем по даній справі є ДП «Торезантрацит», з нього підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного позивачу професійним захворюванням, у позовних вимогах до ВВД ФСС необхідно відмовити..

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: обставини хвороби позивача у зв’язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому фізичний біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення МСЕК 40% втрати професійної працездатності, 3 групи каліцтва, обмеження у праці та необхідність подальшого лікування; відсутність роботи у теперішній час. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею. Необхідно врахувати велике значення негативних змін, які відбулися у нього в житті. Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя,  що його моральні страждання носять тривалий та значний характер. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила основні особисті права позивача: право на життя, право на охорону здоров’я, тощо.

Заподіяна моральна шкода визначена позивачем у розмірі 15 000 грн., суд вважає, що позивачеві заподіяні істотні моральні страждання, які підлягають відшкодуванню, однак, позов у цій частині завищений і підлягає частковому задоволенню у сумі 12 000 грн., з урахуванням вказаних конкретних обставин справи.

Таким чином, стягненню з ДП «Торезантрацит»на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 12 000 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір»з ДП «Торезантрацит»підлягають стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 94грн.10коп.

Керуючись ст.ст.1, 3, 21, 43ч.4, 46ч.1 Конституції України, ст.ст.1, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст.1,153,237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1ст.1168 ЦК України, ЗУ №717-У від 23.02.2007р., ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. №4, ст.ст.3,10,11,15,60, 79,81,88,154,197,209,212,214,215,223 ЦПК  України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит»на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди  - 12 000  грн.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит»у дохід держави судовий збір у сумі 94грн.10коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_1