ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 грудня 2011 року № 2а-18237/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до
про Управління міграційної служби в місті Києві
визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити дії,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління міграційної служби в місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, викладене в Повідомленні №108 від 26.10.2011 року; зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про надання статусу біженця відповідно до вимог чинного законодавства України та прийняти законне рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення керувався Законом України «Про біженців», який на момент прийняття рішення втратив законну силу.
Відповідач у встановлений судом термін заперечень на позов не подав, надіслав до суду копію особової справи позивача та лист від 19 грудня 2011 року, у якому просив розглянути справу без участі представника відповідача.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 23 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Додатково зазначив, що Закон України «Про біженців», яким керувався відповідач, втратив силу ще до звернення позивача із заявою про надання статусу біженця.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, суд 23 грудня 2011 року ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 29 вересня 2011 року звернувся до Управління міграційної служби в м.Києві із заявою №127 про надання статусу біженця.
Наказом Управління міграційної служби у м.Києві №795 від 26 жовтня 2011 року за підписом начальника Управління –голови ліквідаційної комісії Дергача О.В. відмовлено в оформленні документів громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 для вирішення питання щодо надання статусу біженця, керуючись ст. 12 Закону України «Про біженців»від 21 червня 2001 року.
Повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця №108 представник позивача отримав 05 грудня 2011 року, про що свідчить розписка на копії вказаного повідомлення.
Положеннями п.1 та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та одночасно визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про біженців»(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №47, ст.250; 2003 р., №27, ст.209; 2005 р., №25, ст.336).
Вказаний Закон був опублікований в друкованому виданні –газеті «Голос України», 2011, 08, 03.08.2011 №142. Як наслідок, з 04 серпня 2011 року Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» набув чинності, а Закон України «Про біженців»втратив чинність.
Водночас, відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»заяви про надання статусу біженця, що були подані до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, встановленому ним для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Таким чином, відповідач мав застосовувати під час розгляду заяви позивача чинне законодавство, зокрема положення Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а не Закон України «Про біженців».
Натомість, як вбачається із змісту рішення Управління міграційної служби в м. Києві про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця відповідач 26.10.2011 року застосовував положення ст.12 та ст.16 Закону України «Про біженців».
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив положення чинного законодавства та виніс Наказ №795 від 26.10.2011 року та Повідомлення №108 від 26.10.2011 р. на підставі положень законодавства, яке втратило чинність.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
На стягненні судових витрат представник позивача в судовому засіданні не наполягав.
Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в м. Києві задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління міграційної служби в м. Києві про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, викладене в Повідомленні №108 від 26 жовтня 2011 року.
3. Зобов’язати Управління міграційної служби в м. Києві повторно розглянути питання щодо оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства України та прийняти відповідне рішення.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.П. Катющенко