Справа № 1-123/2011р.

                                                           ВИРОК

                                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28.11.2011                                                                          м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

      судді - Беспрозванного О.В.,

      при секретарях –Цуркан Р.С., Онищенко М.В.,

      за участю прокурорів –Добровольської І.А., Цибух Т.І., Шалюти С.М.,

захисників –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника цивільного позивача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, працюючої у ЖЕК № 15, раніше не засудженої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, за ст.ст. 190 ч.3, 358 ч.3 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого КП «ЕЛУ автодоріг»слюсарем - механіком, раніше не засудженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, за ст.ст. 190 ч.3, 384 ч.2 КК України,

                                               В С Т А Н О В И В:

З 11.10.1988р. основним квартиронаймачем та власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_6.

02.09.2008р. у ОСОБА_6 у квартирі відбулася пожежа. Після пожежі ОСОБА_4 з метою заволодіння квартирою, яка належала ОСОБА_6 увійшла у довіру до ОСОБА_6, запропонував проживати в неї на квартирі за адресою: м. Миколаїв, вул. 12-а Продольна, кв. 44.

10.12.2008р. ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_4 запланувала незаконним шляхом привласнити його квартиру.

11.02.2009р. ОСОБА_4 для прийняття спадщини звернулась до 2-ої Нотаріальної контори м. Миколаєва з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_6 Нотаріусом другої нотаріальної контори м. Миколаєва ОСОБА_7 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що надані документи не підтверджували сумісного проживання з ОСОБА_6 та згідно штампам у паспорті вбачалось, що ОСОБА_4 проживала не за однією адресою зі спадкодавцем. Таким чином, не був встановлений факт сумісного проживання не менш 5 років, що було підставою для скоєння нотаріальної дії –видачі свідоцтва про право на спадщину.

Для реалізації наміру направленого на незаконне заволодіння квартирою ОСОБА_4 02.06.2009р. звернулася до Житлово-експлуатаційної ділянки державного підприємства «Зоря-Машпроект», на обслуговуванні якого знаходився будинок № 7 по вул. Скульптора Ізмалкова в м. Миколаєві з метою отримання довідок для надання до органів юстиції, де незаконно отримала довідку форми № 2 (про склад сім’ї), № 388 від 02.06.2009 р., згідно якої ОСОБА_4 з 01.07.2003р. проживала без реєстрації з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, що не відповідало дійсності.

У подальшому ОСОБА_4, реалізуючи свій намір, достовірно знаючи, що для встановлення факту в судовому порядку сумісного проживання однією сім’єю не менш 5 років необхідно надати відповідні документи, а також знайти осіб, які у суді, в якості свідків підтвердять даний факт вступила у злочинну змову зі своїм чоловіком ОСОБА_5 і вони спільно запланували підмовити осіб для дачі неправдивих показань у суді, які підтвердять факт сумісного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1.

З цією метою ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_8, підмовивши його виступити у суді в якості свідка та підтвердити факт сумісного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_4, достовірно знаючи, що надання офіціальних документів, тягне за собою виникнення правових наслідків, 07.07.2009р. надала до Ленінського районного суд м. Миколаєва заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем, до якої завідомо додала документ, що не відповідає дійсності, - довідку про склад сім’ї № 388 від 02.06.2009 року, видану житлово-експлуатаційною ділянкою державного підприємства «Зоря-Машпроект», згідно якої вона проживала у ІНФОРМАЦІЯ_7 сумісно з ОСОБА_6 з 01.07.2003р. по день його смерті, тим самим використала завідомо підроблений документ.

26.02.2010р. у ході судового розгляду справи за заявою ОСОБА_4 свідок ОСОБА_8, діючи за раніше досягнутій домовленості, підтвердив факт сумісного тривалого проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, що не відповідало дійсності. В подальшому за ці дії ОСОБА_8 25.01.2011р. був засуджений Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 384 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.

У цьому ж судовому засіданні Ленінського районного суду м. Миколаєва, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 не проживала з ОСОБА_6 з корисливих мотивів, направлених на незаконне заволодіння квартирою № 66 по вул. Скульптора Ізмалкова 7 в м. Миколаєві, надав завідомо неправдиві показання та підтвердив факт тривалого проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, представившись при цьому ОСОБА_9, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, що не відповідало дійсності.

26.02.2010 року Ленінський районний суд м. Миколаєва, дослідивши вищевказані докази, будучи необізнаним про їх неправдивість, виніс рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6, який помер 10.12.2008р., однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

14.04.2010р. ОСОБА_4, реалізуючи намір на незаконне заволодіння квартирою, надала вищевказане рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва у другу нотаріальну контору м. Миколаєва в результаті чого отримала свідоцтво про право власності по закону, згідно якого ОСОБА_4 визнана спадкоємцем однокімнатної квартири № 66, яка знаходиться по вул. Скульптора Ізмалкова № 7 в м. Миколаєві.

16.04.2010р. з метою придбання правомірного виду володіння, використання та розпорядження спадкового майна, ОСОБА_4 звернулася до Комунального підприємства «Миколаївське між міжміське бюро технічної інвентаризації», надав при цьому незаконно отримане свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого зареєструвала право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Підсудна ОСОБА_4 у ході судового розгляду свою вину у скоєнні злочинів, за якими вона обвинувачується, не визнала та показала, що з 01.06.2003р. за проханням її знайомого ОСОБА_6 вона переїхала до нього проживати, так як він захворів та його стан здоров’я погіршився. У 2005 році вона з чоловіком зняли поруч квартиру, а після пожежі у будинку ОСОБА_6 він почав проживати з ними (нею і чоловіком) по вул. 12 Продольна. Так як, ОСОБА_6 хворів, вона його доглядала. З донькою ОСОБА_6 вона уклала угоду про те, що та відмовляється від спадщини, однак оформити це нотаріально вона з чоловіком не вспіли. До нотаріуса звернулися вона з чоловіком через півроку з дня смерті ОСОБА_6, однак отримали відмову у прийнятті спадщини. І тільки після рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_6, реєстрації у БТІ, вона отримала право власності на квартиру ОСОБА_6

Підсудний ОСОБА_5 у ході судового розгляду свою вину у скоєнні злочинів, за якими він обвинувачується, не визнав, суду показав, що з ОСОБА_6 вони (він та його дружина) дружили, коли він почав хворіти, то будинок, де він з ОСОБА_4 проживали, у м. Баштанка вони продали та почали знімати квартиру в м. Миколаєві. Його дружина ходила до ОСОБА_6 прала йому речі, прибирала у квартирі. Про те, що у ОСОБА_6 у квартирі відбулася пожежа, ОСОБА_6 повідомив сам. Внаслідок цієї пожежі ОСОБА_6 постраждав та згоріла квартира. Відновлювали квартиру за ОСОБА_6 та їх кошти. Під час судового засідання про встановлення вищевказаного факту проживання однією сім’єю свідок ОСОБА_10 не прийшов, а для того щоб врятувати квартиру, він представився замість нього.

Не дивлячись на невизнання підсудних своєї вини за ст.ст. 358 ч.3, 384 ч.2 КК України, їх вина у скоєнні цих злочинів підтверджується наступними зібраними по справі доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка у судовому засіданні показала, що працює на посаді секретаря судових засідань в Ленінському районному суді м. Миколаєва. Їй відомо, що у суді розглядалася цивільна справа за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю з гр. ОСОБА_6 У ході судового розгляду були допитані свідки, особи яких було встановлено у відповідності з наданими документами.

- показаннями свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні показала, що на посаді начальника дільниці житлово-комунального відділу «Зоря-Машпроект»вона працювала з 2000 року по 15.09.2010 року. До її обов’язків входило забезпечення життєдіяльності житлових будинків по дільницям. З приводу видачі довідки про склад сім’ї форми № 2 для ОСОБА_4 пояснила, що дану довідку вона бачила, а саму ОСОБА_4 не бачила. Як пояснила суду, що бланки довідок знаходилися у паспортиста. За правилами видачі довідки про склад сім’ї видаються паспортистом, куди заносяться відомості осіб, зареєстрованих у квартирі згідно картотеки, після цього вона своїм підписом засвідчує їх. Також суду пояснила, що у паспортиста були чисті бланки довідок з її підписом.

- показаннями свідка ОСОБА_13, яка у судовому засіданні показала, що підсудних вона знає, вони раніше знімали квартиру по вул. 12-ої Продольної в м. Миколаєві. Будинок, в якому проживав ОСОБА_6, знаходиться поряд на вул. Скульптора Ізмалкова з квартирою, в якій вони проживали.  Після того як відбулася пожежа у квартирі ОСОБА_6, останнього ОСОБА_4 забрали до себе у квартиру. Їй відомо, що за ОСОБА_6 ніхто не доглядав.

- показаннями свідка ОСОБА_14, яка у судовому засіданні показала, що з 2003р. вона знайома з ОСОБА_13 - сином ОСОБА_4 ОСОБА_6 вона знає, той приїжджав в м. Баштанку. Також їй відомо, що ОСОБА_4 проживала в ОСОБА_6 у квартирі десь півроку. Потім разом ОСОБА_4 з її чоловіком знімали квартиру на вул. 12 Продольнав м. Миколаєві. А після пожежі ОСОБА_6 ОСОБА_4 забрали до себе у квартиру.

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка у судовому засіданні показала, що на посаді паспортиста у житлово-комунальному відділі «Зоря-Машпроект»вона працює з 1985 року. Їй відомо, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 проживала на ІНФОРМАЦІЯ_9. Після того як виникла пожежа у квартирі ОСОБА_6, ОСОБА_4 звернулась до неї з проханням відновити паспорт гр. ОСОБА_6 Вона зустрілася з ОСОБА_4, вони зайшли у квартиру на вул. 12 Продольна, де лежав ОСОБА_6. Він їй розписався на бланку, після чого здала бланк у паспортне відділення. Коли прийшла у другий раз вже принесла готовий паспорт. Через час вона видала ОСОБА_4 довідку про те, що вона фактично проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_4 не була зареєстрована в його квартирі.    

- показаннями свідка ОСОБА_16, яка у судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 проживав з нею в одному під’їзді з 1987 року. З 2003 року він проживав сам у квартирі. Після пожежі ОСОБА_6 не було у квартирі на 2-й день після пожежі. Вказала, що ремонт у квартирі напевно робили підсудні. Він говорив, що квартиру, в якій він проживав, залишить тільки доньці.

- показаннями свідка ОСОБА_17, який у судовому засіданні показав, що у 2009 році до нього звернулась ОСОБА_4 з приводу представлення її інтересів у цивільній справі для встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_6 ОСОБА_4 розповіла йому про обставини, за якими їй необхідно було надати юридичну допомогу. Ним було складено заяву до суду про встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 однією сім’єю. У ході судового засідання ОСОБА_4 підтримала заявлені вимоги, судом були розглянути письмові докази проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6, які були надані ОСОБА_4 (довідка з ЖЕК, виписка з БТІ, відмова нотаріуса у прийнятті спадщини).Також у судовому засіданні були допитані двоє свідків, особу яких встановила секретар. Підсудний ОСОБА_5 у ході розгляду справи виступив свідком під іншім прізвищем.

- показаннями ОСОБА_18, яка у судовому засіданні показала, що була допитана працівниками міліції з приводу пожежі у квартирі ОСОБА_6 Їй відомо, що у квартирі робили ремонт молоді особи.

- показаннями свідка ОСОБА_19, який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_6 він знав з 1994 р., той проживав з ним по сусідству. Десь 2 роки тому в нього виникла пожежа, про це йому повідомила його донька приблизно о 23.00 год. На наступний день зранку, приблизно о 6.00 год., він ще раз бачив ОСОБА_6, який заходив у під’їзд, після цього він його не бачив. ОСОБА_4 бачив після пожежі через 3-4 місяця, коли у квартирі ОСОБА_6 ставили новий замок. Коли у ОСОБА_6 виникла пожежа, то в нього обгоріли руки.

- показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 та його дружину ОСОБА_4 він знає. З ОСОБА_5 він раніше працював у магазині «Амстор»електромеханіком. На час сумісної роботи йому стало відомо, що вони проживали на найманій квартирі та доглядали ОСОБА_6 Через час після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 попросив його виступити в якості свідка у суді та дати показання в суді про те, що ОСОБА_5 доглядав ОСОБА_6 На пропозицію ОСОБА_5 він погодився. Коли його викликали до суду він надав неправдиві показання та показав, що приглядає за квартирою своєї сестри, яка знаходиться по сусідству з квартирою ОСОБА_6, а сестра поїхала на заробітки, підтвердив, що ОСОБА_5 дійсно доглядав ОСОБА_6.

- показаннями свідка ОСОБА_20, яка у судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 знала ще тоді, коли була жива його дружина. Їй відомо, що у квартирі ОСОБА_6 відбулася пожежа. У 2008-2009р. ОСОБА_6 мав неохайний вигляд, ходив по сміттєвим бакам у 3-4 години ночі.

- показаннями ОСОБА_10, яка у судовому засіданні показала, що з березня 2006 року вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_10. ОСОБА_6 вона особисто не знала, але іноді зустрічалася з ним. Він був неохайним, рився у сміттєвих баках. Пожежа у квартирі відбулася, підсудну ОСОБА_4 вона не знає.

- показаннями ОСОБА_21, який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_6 він знав, так як той проживав з ним в одному будинку. Йому відомо, що ОСОБА_6 проживав один. До Ленінського райсуду м. Миколаєва його не викликали.

- показаннями свідка ОСОБА_22, яка у судовому засіданні показала, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_11 з моменту побудування будинку. За сусідством проживав ОСОБА_6, який був самотнім, вів спосіб життя як людина без постійного місця проживання. Осінню 2008 року у квартирі ОСОБА_6 відбулася пожежа. Через місяць у квартиру почали засилятися нові мешканці. Коли вона питала у нових мешканців про ОСОБА_6, то їй ніхто нічого не відповідав, а потім вони сказали, що він знаходиться в них.

- показаннями ОСОБА_23, який у судовому засіданні показав, що у кв. 71 у будинку, де проживав ОСОБА_6, він проживає з 1987 р. ОСОБА_6 він знав наочно, той проживав у кв. 66. Про те, що у квартирі відбулася пожежа, він знає. Локтева він бачив на наступний ранок після пожежі, той був весь обгорілий. Підсудних він знає, вони у теперішній момент проживають у квартирі ОСОБА_6 після пожежі.

- показаннями свідка ОСОБА_24, яка у судовому засіданні показала, що у квартирі № 60 по вул. Скульптора Ізмалкова вона проживає з моменту побудування будинку. Раніше у квартирі № 66 проживав немолодий чоловік, фамілії та ім’я вона не пам’ятає. Чоловік жив один, з ним особливо ніхто не спілкувався. З ним в основному спілкувався сусідка з 7-го поверху. У квартирі № 66 відбулася пожежа. Під час пожежі цей чоловік кудись зник, вона подумала, що його забрали якісь родичі, але наскільки їй було відомо в нього не було ніяких родичів. Незабаром, коли чоловік зник, у квартирі появилися нові люди. Звідки вони з’явилися їй невідомо. Хто в теперішній момент проживає в цій квартирі № 66 їй невідомо.

- показаннями свідка ОСОБА_25, яка у судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 її колишній чоловік з ним вона проживала у ІНФОРМАЦІЯ_12. З ним вона прожила 10 років, а після розлучення з квартири вона виписалася. Крім квартири у власності ОСОБА_6 була ще дача. Про дачу вона домовилася з ОСОБА_6 усно, що дача залишиться їй. З підсудними познайомилася на дачі, коли вони прийшли та заявили їй про їхні права на дачу. Однак, за постановою дачного кооперативу дача залишилися їй.

- показаннями свідка ОСОБА_26, яка у судовому засіданні показала, що у АДРЕСА_2 з моменту вселення у будинок. На 8-му поверсі проживав немолодий чоловік, його імені та фамілії вона не знає. Чоловік проживав один, щоб хтось до нього приходив вона не бачила. Приблизно восени 2008 року у квартирі № 66 виникла пожежа. Після пожежі через деякий час вона бачила чоловіка з квартири № 66, він виглядав здоровим. Потім вона його вже не бачила. Хто проживає у квартирі 66 на даний момент їй невідомо.

- показаннями свідка ОСОБА_27, яка у судовому засіданні показала, що у АДРЕСА_3 проживає з 1986 року. Раніше у квартирі № 66 на 8-му поверсі проживав немолодий чоловік по імені ОСОБА_6. Він жив сам, він мав неохайний вигляд, від нього неприємно пахнуло. До нього ніколи ніхто не приходив та його ніхто не доглядав. Здоров’я в нього було нормальне та для свого віку він виглядав бадьоро. Восени 2008 року у квартирі № 66 виникла пожежа. Під час пожежі ОСОБА_6 не постраждав. Після пожежі вона його не бачила. Приблизно через декілька тижнів у квартирі почали робити ремонт. Люди, які робили ремонт, говорили, що ОСОБА_6 знаходиться у лікарні чи в них вдома. В теперішній момент у квартирі проживає жінка. Раніше, до того як зник ОСОБА_6, вона цю жінку ніколи не бачила та вона у будинок ніколи не приходила.

- показаннями свідка ОСОБА_28, яка у судовому засіданні показала, що у кв. 49 по вул. Скульптора Ізмалкова в м. Миколаєві проживає з 1995 року. Раніше у квартирі № 66 проживав немолодий чоловік. Він проживав один та в нього було дві собаки. Він постійно носив у квартиру різноманітне сміття. До нього ніхто не приходив. Восени 2008 року у квартирі № 66 виникла пожежа. Після чого вона його не бачила. Після пожежі, приблизно через місяць у квартирі почали робити ремонт. Люди, які робили ремонт, говорили, що вони родичі ОСОБА_6

- заявою першого заступника міського голови міста Миколаєва ОСОБА_29, згідно якого у квартирі № 66 по вул. Скульптора Ізмалкова в м. Миколаєві проживають невстановлені особи /а.с. 2, т.1/.

- протоколом очної ставки ОСОБА_15 та ОСОБА_4, у ході якої ОСОБА_15 показала, що довідку № 388 від 06.02.2010р. вона видавала після смерті ОСОБА_6 Відомості вказані у довідці про те, що ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_6 не відповідають дійсності /а.с. 206-208, т.1/.

- протоколом очної ставки ОСОБА_12 та ОСОБА_4, у ході якої ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_4 вона не знає. Довідку № 388 від 06.02.2009р. вона не видавала, у зв’язку з завантаженістю її роботи та тим, що її не буває у кабінеті (вона знаходиться на обслуговуваних ділянках), вона залишила бланки довідки для того, щоб люди, якім терміново необхідно отримати дану довідку Ф-2, могли отримати довідку. У даному випадку бланк даної довідки з печаткою та підписом був залишений у паспортиста, яка у подальшому заповнила даний бланк та видала довідку. Відомості, внесені у довідку, ОСОБА_12 не підтвердила тому, що на місце не виходила з сусідами не розмовляла, так як не було необхідності. При видачі даної довідки, коли людина звертається, то вона з майстрами дільниці виходить за адресою, за якою необхідно видати довідку, опитує сусідів, про що складається акт та на підставі акту виписується довідка Ф-2.

До обов’язків паспортиста не входить виходити на адресу за місцем проживання однією. Вихід за місцем проживання здійснюється у складі комісії. Ніхто не звертався для того, щоб здійснити вихід по вказаній адресі у довідці /а.с.202-204, т.1/.

- висновком почеркознавчої експертизи № 820 від 03.07.2010р., згідно якого рукописний запис «ОСОБА_30 Дмитрев.»у розписці свідка до справи № 2-о-5 від 26.02.2010р. виконана ОСОБА_5. 2. Рукописний запис «ОСОБА_30 Дмитр.»у присязі свідка до справи № 2-о-5 від 26.02.2010р. виконана ОСОБА_5. 3. Підпис від імені «ОСОБА_30Д.»у розписці свідка до справи № 2-о-5 від 26.02.2010р. виконана ОСОБА_5. 4. Підпис від імені «ОСОБА_30Д.»у присязі свідка до справи № 2-о-5 від 26.02.2010р. виконана ОСОБА_5 /а.с. 234-243, т.1/.

- матеріалами цивільної справи 2-о-5/10, розглянутої Ленінським районним судом м. Миколаєва 26.02.2010р., а також розпискою свідка та присягою свідка, що є у кримінальній справі, які визнані речовими доказами /а.с. 108-156, 244 т.1/.

Оцінюючи докази, зібрані по справі в сукупності, суд вважає, що органами досудового слідства правильно кваліфіковані дії підсудної ОСОБА_4 за ст. 358 ч.3 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Також, за міркуванням суду, вірно кваліфіковані органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_5 за ст. 384 ч.2 КК України, тобто завідомо неправдиві показання свідка, вчинені з корисливих мотивів.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч.3 КК України, а саме в тому, що маючи намір на заволодіння однокімнатною квартирою № 66 по вул. Скульптора Ізмалкова № 7 в м. Миколаєві, яка належала померлому гр-ну ОСОБА_6 шляхом шахрайства, скоєного за попередньою змовою між собою, ОСОБА_4 незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого зареєструвала право власності на вищевказану квартиру.

Своїми діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно, шляхом обману спричинили майнові збитки державі в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради, заволодівши майном, на яке не мали права на суму 152 855, що більш як в 351 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час скоєння злочину і є крупним розміром.

Суд, вивчивши докази по даній статті обвинувачення (190 ч.3 КК України) встановив, що як в ході досудового слідства, так і у ході судового розгляду справи не добуто достатніх доказів скоєння ОСОБА_4 і ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України.

Як видно з матеріалів кримінальної справи цивільним позивачем органом досудового слідства визнано виконком Миколаївської міської ради. Між тим, в матеріалах справи відсутня оформлена належним чином позовна заява цивільного позивача. Крім того, як було встановлено в ході судового розгляду, виконком Миколаївської міської ради на момент порушення кримінальної справи не був власником квартири АДРЕСА_4, а тільки, як вказано в обвинувальному висновку, мав право в майбутньому за рішенням суду у зв’язку з відсутністю спадкоємців у померлого ОСОБА_31 прийняти цю квартиру в комунальну власність. Тому суд вважає, що виконком Миколаївської міської ради в даній кримінальній справі не може бути цивільним позивачем, так як він не є власником майна і не міг у зв’язку з цим зазнати яких-небудь збитків.

Окрім того, як було встановлено у ході судового розгляду справи у покійного ОСОБА_6 є пряма спадкоємниця –донька –ОСОБА_32, яка мешкає у Російській Федерації, Краснодарському краю, АДРЕСА_5, яка згідно нотаріально завірених заяв від 9.11.2010р. і 17.02.2011р. відмовилася від успадкування майна її батька ОСОБА_6 і яка не заперечувала в прийнятті спадщини спадкоємцями, які подали заяву про вступ у спадщину.

Таким чином, судом було встановлено, що твердження органу досудового слідства про те, що у покійного ОСОБА_6 відсутні спадкоємці –не знайшли свого підтвердження, а тому визнавати виконком Миколаївської міськради цивільним позивачем при такій ситуації було неправомірно.

Між тим, суд не може визнати доньку ОСОБА_6 –ОСОБА_32 –потерпілою, так як вона не є власником вищезазначеної квартири, яких-небудь заяв від неї про захист її майнових прав суд не отримував, а крім того, вона як було вище зазначено –відмовилась від своїх вимог, як спадкоємця померлого ОСОБА_6

Таким чином, суд вважає, що по справі відсутня потерпіла сторона.

Між тим, особливості шахрайства, на думку суду, полягають в тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов’язаний це зробити. Тому обман виникає у потерпілого усвідомленням правомірності такої передачі.

Отже, обман виступає як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.

Оскільки у ході як досудового слідства, так і в судовому засіданні потерпіла сторона точно не встановлена, то суд вважає вину ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України, - не доведеною, в зв’язку з чим за цією статтею обвинувачення вони повинні бути виправдані.

Вивченням особи підсудної ОСОБА_4, встановлено, що вона раніше не  засуджувалась, працює у Житлово-експлуатаційній конторі № 15, характеризується позитивно, психічно та фізично здорова.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_5, встановлено, що він раніше не  засуджувався, працює у КП «ЕЛУ автодоріг»слюсарем - механіком, характеризується позитивно, психічно та фізично здорова.

Призначаючи вид і розмір покарання підсудній ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості нею скоєного –скоєння злочину невеликої тяжкості, її особу, обставини справи, що пом’якшують відповідальність –скоєння злочину вперше, і вважає, що, з урахуванням викладеного, її виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства, а тому покарання їй необхідно призначити із застосуванням ст. 75 КК України, тобто з випробуванням.

Призначаючи вид і розмір покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості ним скоєного –скоєння злочину середньої тяжкості, його особу, обставини справи, що пом’якшують відповідальність –скоєння злочину вперше, і вважає, що, з урахуванням викладеного, його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому необхідно призначити із застосуванням ст. 75 КК України, тобто з випробуванням.

Керуючись ст.ст.323,324, 327 КПК України, суд,-

                                                       ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбуття покарання із випробуванням строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально-виконавчій інспекції.

Зарахувати їй у строк відбутого покарання строк перебування під вартою з 22.06.2010р. по 25.06.2010р.

ОСОБА_4 за ст. 190 ч.3 КК України –виправдати за недоведеністю її участі в скоєнні злочину.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу їй залишити попереднім - підписку про невиїзд.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 384 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття покарання із випробуванням строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_5 за ст. 190 ч.3 КК України –виправдати за недоведеністю його участі в скоєнні злочину.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу йому залишити попереднім - підписку про невиїзд.

Арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_6, - зняти.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у солідарному порядку витрати на проведення експертиз:

-          № 820 від 03.07.2010 року у сумі 1217, 92 грн.,

-          № 125 від 10.08.2010 року у сумі 835, 92 грн.,

а всього 2053,84 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області УДК в Миколаївській області р/р 31251272210005, МФО 826013 код 25574110/.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.  

Суддя:підпис.                                                                                     ОСОБА_33