Справа № 22-ц-4756/06р.                           Головуючий 1-ої інстанції - Золотарьова Л.І.

Категорія : розірвання договору.                        Доповідач - Шевченко Н.Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7   вересня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого     -     Малінської С.М.

суддів                 -      Шевченко Н.Ф., Бобровського В.В.

при секретарі    -      Андрійко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1., ОСОБА_2. - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,

В С  1   А II О В И Л А :

1 І квітня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, укладеного між ними 8 квітня 2002 року, посилаючись на те, що відповідачка неналежним чином виконувала обов'язки, покладені на неї умовами договору, та з лютого 2006 року взагалі перестала надавати будь-яку допомогу.

Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечувала, вказуючи, що вона належним чином здійснює догляд за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2. відмовлено.

8    апеляційній скарзі вони просить рішення районного суду скасувати і а задовольнити їх позов, оскільки суд при вирішенні спору не враховував фактичних обставин по справі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст.425 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення договору, за договором довічного утримання набувач зобов*язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом в натурі довічно, у вигляді житла, харчування, надання необхідної допомоги.

Матеріали справи свідчать, що відповідно договору довічного утримання, укладеному 08 квітня 2002 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2. передали по 1/2 частині кожний у власність ОСОБА_4 квартируАДРЕСА_1, а остання взяла на себе обов*язок довічно повністю утримувати та забезпечувати відчужувачів утриманням у вигляді харчування, одягу, належного догляду та необхідної допомоги.

Вартість щомісячного забезпечення встановлена за згодою сторін не менш 50 гривень щомісячно на кожного (а.с.8).

Відмовляючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання, районний суд виходив з того, що ними не надано доказів неналежного виконання ОСОБА_4 обов*язків, взятих нею на себе за цим договором.

Проте з  таким висновком суду    погодитись не можна, оскільки він суперечнії. фактичним обставинам по справі та нормам права, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до вимог закону договір довічного утримання належить до односторонніх договорів, за яким лише одна особа (набувач) наділена обов*язками. а ,_л відчужувач має тільки права, тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2. надано право вимагані належного виконання умов договору, а у разі відмови набувача надавати необхідне матеріальне забезпечення та допомогу, ставити питання про розірвання договору.

За таких обставин саме на відповідачці ОСОБА_4 лежить обов*язок по наданню доказів належного виконання умов договору.

В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 не заперечувала той факт, що у неї відсутні будь-які письмові докази на підтвердження доводів про належне виконання умов договору.

Проте її посилання на необґрунтованість вимог ОСОБА_1. і ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи, які не містять доказів по забезпеченню відчужуваній та а здійсненню всіх видів догляду.

Безпідставно, як на доказ належного виконання ОСОБА_4 умов договору, суд послався на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, оскільки як вбачається із їх пояснень наданих в суді першої інстанції, ніяких конкретних фактів відносно здійснення відповідачкою догляду та надання довічного забезпечення ОСОБА_1 і ОСОБА_2. вони не привели.

З огляду на зазначене судова колегія знаходить, що позовні вимоги про розірвання договору довічного утримання підлягають задоволенню.

Проте позов про анулювання правової реєстрації на ім*я ОСОБА_4 на спірну квартиру задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається із довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», виданої 22 лютого 2006 року правова реєстрація на спірну квартиру АДРЕСА_1 здійснена на ім*я ОСОБА_1. та ОСОБА_2., а не на ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 10 липня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 8 квітня 2002 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за реєстраційним НОМЕР_1.

Відмовити у задоволенні позову про анулювання правової реєстрації на квартируАДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 державне мито в дохід держави у сумі 8 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двох місяців у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді