Справа № 22-Ц-4350/ 2006 року Категорія: угоди

Головуючий І інст. - Аркатова К.В. Доповідач - Котелевець А.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19   вересня   2006   року   судова  колегія   судової  палати   з   цивільних   справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -     Котелевець А.В.,

суддів        -     Кокоші В.В., Швецової Л.А., при секретарі -    Полубан С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про розірваня договору та відшкодування збитків; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2003 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування збитків.

Позивач вказав, що 4 грудня 2001 року він уклав з ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_1, договір. На виконання умов договору він сплатив 74 220 грн. 00 коп., а відповідачі повинні були виготовити меблі. Однак в строк, передбачений договором, меблі виготовлені не були і можливість їх виготовлення втрачена. Лише в червні 2002 року ОСОБА_1 повернув йому 1000 дол. США. Такими діями йому заподіяна моральна шкода.

Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позов, розірвати вказаний договір та стягнути з відповідачів на його користь 68 820 грн. 00 коп., 1 500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а також 3 % річних у сумі 2 502 грн. 00 коп.

ОСОБА_3 з позовом не погодився, у зустрічному позові просив визнати договір на виготовлення меблі недійсним, посилаючись на те, що договір він не підписував, згоди на укладання угоди від свого імені ОСОБА_1 не давав і ніяких коштів від позивача за виконання договору на свій рахунок не отримував.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2006 року позов задоволений частково.

Договір, укладений між ОСОБА_2. і приватним "підприємцем ОСОБА_3, 4 грудня 2001 року, розірваний.

На користь ОСОБА_2. стягнуто з ОСОБА_1 56 953 грн. 10 коп., з ОСОБА_3. -28 476 грн. 60 коп.

На користь бюджету стягнуто з ОСОБА_1 569 грн. 00 коп., а з ОСОБА_3. - 285 грн. 00 коп.

В позові ОСОБА_3. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, заява якого про перегляд заочного рішення залишена без задоволення, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього коштів у розмірі 56 953 грн. 10 коп. і прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд із таких підстав.

Приймаючи заочне рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами був укладений договір підряду, на підставі якого у підрядника виникли зобов'язання виконати певну роботу та передати її замовнику. Невиконання умов договору дає можливість позивачу вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Але, враховуючи, що підпис на довіреності, за якою діяв ОСОБА_1, була виконана не ОСОБА_3, і останній не отримав грошей або обладнання, з нього підлягає стягненню третя частина загального боргу у сумі 28 476 грн. 60 коп., а решта у сумі 56 953 грн. 10 коп. - з ОСОБА_1

Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_1, але даних про те, що йому вручена повістка про виклик у судове засідання на 30 березня 2006 року, у справі немає.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він повідомляв суд про причини своєї неявки і просив відкласти розгляд справи, оскільки перебував на той час на лікарняному /а.с. 155/.

Розглянувши справу за відсутності відповідача, суд першої інстанції позбавив його можливості приймати участь у судовому засіданні і здійснювати захист свого процесуального інтересу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Зазначена ухвала в матеріалах справи відсутня. До того ж в судовому засіданні приймав участь другий відповідач - ОСОБА_3

З огляду на це заочне рішення не можна визнати обгрунтованим, воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 232, 303, 311 ч. 1 п. З, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий