Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5258/11 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П. В.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів Кочеткової І.В.,
Денисенко Т.С.,
при секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, , яка діє в свїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народж., ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи –сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_8 , про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 , ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи –сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_8, про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
В обґрунтування позову зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2011 року.
В квартирі без правових підстав проживають та зареєстровані відповідачі : ОСОБА_4, ОСОБА_6, проживають без реєстрації відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, зареєстрований, але не проживає ОСОБА_8
Зазначав, що проживання відповідачів в квартирі суперечить його волі та перешкоджає володіти, користуватись та розпоряджатись квартирою, порушує його право власності.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд виселити відповідачів із квартири та зняти їх із реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2011 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд неповно встановив обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зняття з реєстраційного обліку у квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_11, відповідачки ОСОБА_5, яка також представляє інтереси відповідачки ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як установлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2011 року.
На момент звернення до суду в зазначеній квартирі без правових підстав проживала та була зареєстрована відповідачка ОСОБА_4, яка вселилась в квартиру як власник 1/8 частини квартири, та її дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули право власності по 1/8 частині спірної квартири кожний на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П’ятою державною нотаріальною конторою 26 жовтня 2010 року.
Проте, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2011 року було припинено їх право власності на зазначені частки спірної квартири (а.с.6-10).
Крім того, в спірній квартирі проживали без реєстрації відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7.
Зазначені обставини підтверджені довідкою ВРЕЖО №3 від 10.05.2011 року та інформацією Шевченківського РО ЗГУ (а.с. 13, 14).
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.
Встановивши, що відповідачі не мають права користування житловим приміщенням у зв’язку із припиненням права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на частину спірної квартири, суд дійшов до правильного висновку про задоволення вимог позивача про усунення перешкод у користуванні ним спірною квартирою, що належить йому на праві власності, шляхом виселення відповідачів з квартири.
Доводи апелянтів ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про порушення прав на житло малолітньої ОСОБА_6 необґрунтовані.
Згідно з ч.2 ст. 176 Сімейного кодексу України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Таким чином, право користування спірним жилим приміщенням малолітньої дитини похідне від права користування цим приміщенням її матері, право власності на спірне приміщення якої припинено. ( а.с. 59, 61).
Не обґрунтованими є доводи апелянта ОСОБА_2 про неправильність висновку суду про відмову у задоволенні вимог позивача про зобов’язання ВГІРФО Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 у спірній квартирі.
Згідно зі ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація визначається як внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; тобто реєстрація є офіційним фіксуванням місця проживання певної особи, яка має право користування або право власності на зазначене житло.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Зазначені правові норми встановлюють певний порядок скасування реєстрації місця проживання фізичної особи, який пов’язано насамперед з втратою або позбавленням права користування або права власності на житлове приміщення.
Отже, зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом, зокрема, на підставі рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою) і лише у разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації, а спір з цього приводу між сторонами не виник. В подальшому в разі відмови у знятті з реєстрації в зазначеній квартирі відповідачів у зв’язку з припиненням права власності та виселення на підставі рішення суду, такі дії ВГІРФО можуть бути оскаржені в порядку, встановленому КАС України.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: