Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-732 Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.А.
Головуючий у 2 інстанції: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
при секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5, про встановлення нікчемності заповіту та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5, про встановлення нікчемності заповіту та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом.
В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_6, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки він є спадкоємцем першої черги за законом, тому звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де йому було повідомлено, що 20 січня 2009 року мати склала заповіт на ѕ частин зазначеної квартири на свого племінника - відповідача по справі. Після ознайомлення із заповітом, він дізнався, що заповіт був складений 27 січня 2009 року. Даний заповіт вважає нікчемним, оскільки на момент складання заповіту, його матері ледь не виповнилося вісімдесят років, останнім часом у неї були психічні розлади, їй постійно уявлялись якісь видіння. Перед смертю вона тяжко хворіла, за кілька днів до складання заповіту практично осліпла, тому не могла вголос прочитати та підписати заповіт.
Крім того, заповіт був посвідчений нотаріусом 27.01.2009 року, а у спадковий реєстр був внесений 20.01.2009 року, тобто заднім числом, і це було зроблено навмисно, оскільки згідно з даними медичної карти ОСОБА_6 на 20.01.2009 року припадає початок її хвороби. Вважає, що нотаріусом складено заповіт з порушенням вимог щодо його посвідчення, а відтак він є нікчемним, просив суд встановити нікчемність заповіту на ѕ частини квартири АДРЕСА_1, складений та посвідчений 27.01.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, визнати за ним право власності на ѕ зазначеної квартири у порядку спадкування за законом.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2009 року забезпечено позов. Накладено арешт на ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_3, заперечення відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_7, дослідивши обставини справи в межах заявлених позовних вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин), а не таким, що є неукладеним.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 та у п. 5 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Як установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6.
Після її смерті залишилося спадкове майно –належні їй ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
За заповітом, посвідченим 27 січня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, ОСОБА_6 заповідала ѕ частин зазначеної квартири своєму племіннику ОСОБА_4.
Спадкоємець першої черги за законом - син померлої ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про встановлення нікчемності заповіту та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом, вважаючи, що ОСОБА_6 на момент складання заповіту не могла підписати заповіт в силу свого віку та стану здоров’я.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про встановлення нікчемності заповіту та відповідно і про визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом за недоведеністю.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду першої інстанції належних доказів, які б свідчили про те, що заповіт підписаний не заповідачем ОСОБА_6
При розгляді справи в апеляційному суді була призначена судова почеркознавча експертиза.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №53/л від 02.06.2011 року, проведеної судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_9, вирішити питання «Чи належить підпис у заповіті, написаному від імені ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченому 27.01.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, р.№242 , ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, або іншій особі? Рукописний текст у заповіті від 27.01.2009 року «Відповідно моїй волі. ОСОБА_6.»написаний ОСОБА_6 або іншою особою?»неможливо у зв’язку зі стислістю дослідженого матеріалу, неможливістю простежити сталість як співпадаючих так і розрізнених ознак, відсутністю зразків почерку, виконаних ОСОБА_6. під час хвороби, неможливістю простежити зміни письмово-рухомого навику ОСОБА_6, що виникли внаслідок хвороби.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи необґрунтовані.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: