Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2427/11 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т. А.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
при секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про вселення в квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. За цією ж адресою прописана і відповідачка по справі - дружина її померлого брата ОСОБА_4 - ОСОБА_2
У зв’язку з тим, що вони знаходяться в неприязнених стосунках з ОСОБА_2 , вона вимушена була проживати за іншою адресою по АДРЕСА_2 у свого чоловіка.
В даний час вона бажає жити в квартирі де зареєстрована, але це виявилось неможливим, оскільки відповідачка змінила замки на вхідних дверях і вона не може потрапити в житло, що позбавляє її права користування жилим приміщенням.
Посилаючись на вказані обставини, просила вселити її в зазначену квартиру.
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені. Вселено ОСОБА_5 в жилу квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.03.2011 року заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, тому просить рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7, заперечення представника позивачки ОСОБА_8, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судом, з 17 січня 1996 року наймачем квартири АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
З 19 грудня 1991 року в зазначеній квартирі мешкає та зареєстрована відповідачка по справі ОСОБА_2 - дружина померлого ОСОБА_4 Крім того з 14 вересня 2006 року в цій квартирі зареєстрована позивачка ОСОБА_3.
Задовольняючи вимоги позивачки про вселення на підставі ст. 65 ЖК України, суд виходив із того, що ОСОБА_3 була зареєстрована в спірній квартирі як член сім’ї наймача і проживала разом з ними.
Відповідно до ст.ст. 64, 65 ЖК України та роз'яснень, що містяться в п.9 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" - особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, постійно проживають з ним і ведуть спільне господарство, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування цим приміщенням, якщо був дотриманий встановлений порядок при їх вселені, зокрема була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача та при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які з ним проживають не обумовлений певний порядок користування жилим приміщенням.
Між тим, її батько ОСОБА_10, який раніше був наймачем квартири АДРЕСА_1, помер в 1995 році, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_3 зареєстрована 14 вересня 2006 року, тобто після їх смерті, тому на момент реєстрації вона не являлася членом сім’ї наймача.
Згідно наданих паспортистом ОСМД «Південь» відомостей ОСОБА_3 була зареєстрована як власник квартири на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 02.10.1996 року, р№3-2763 та договору дарування від 12.05.2006 року, р.№3-1049, згоду на її реєстрацію ОСОБА_2 не надавала.
Проте, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2010 року був визнаний недійсним правочин приватизації квартири АДРЕСА_1, вчинений виробничим об'єднанням «Південшляхмаш»з одного боку та ОСОБА_10 з іншого боку, повернуто сторони в первісний стан. Визнане незаконним розпорядження генерального директора виробничого об'єднання «Південшляхмаш»№ 205 від 02.11.93 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_10. Визнано незаконним свідоцтво про право власності на житло від 02.11.93 року на ім'я ОСОБА_10, видане виробничим об'єднанням «Південшляхмаш»на квартиру АДРЕСА_1. Визнане незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори 02.11.96 року р.№ 3-2763, що посвідчує право ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_10, а саме на квартиру АДРЕСА_1. Визнаний недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області 12.05.06 року р.№ 3-1049.
Таким чином, позивачка не являється власницею зазначеної квартири, в квартиру за згодою відповідачки вона вселялася, відповідно до ст. 65 ЖК України сама по собі реєстрація її в квартирі не породжує право користування житловим приміщенням –спірною квартирою, тому вимоги позивачки про вселення до спірної квартири задоволенню не підлягають. Її проживання чи реєстрація в цій квартирі станом на 06.03.1996 року також не є підставою для задоволення позову, оскільки вона добровільно виселилася з квартири і знялась з реєстрації, що підтверджено копією її паспорта (а.с. 6, 7).
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів не вбачає підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу, оскільки в наданому розрахунку час не відповідає часу розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про вселення в жилу квартиру АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: