Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5601/11 Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2011 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 23.11.2007 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11257297000 від 23.11.2007 року (далі кредитний договір), згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 47500,00 доларів США, що було еквівалентно 239875,00 грн., зі сплатою 12,9% річних, строком до 24.11.2036 року.
Позичальником не були виконані зобов’язання за кредитним договором, порушено графік погашення кредиту та не сплачувалися проценти за користування кредитом, внаслідок чого станом на 01.02.2010 року загальна сума боргу ОСОБА_4 за кредитним договором склала 50267,71 доларів США , що еквівалентно 402091,41 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором між Банком та поручителем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 11257297000/П від 23.11.2007 року.
За умовами договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник солідарно за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором; причини невиконання Боржником своїх зобов’язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов’язань за договором.
Оскільки, боржник ОСОБА_4 та поручитель ОСОБА_3 належним чином не виконували грошові зобов’язання за кредитним договором Банк повідомив їх що у порядку розділу 6 Кредитного договору, у разі не погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня, термін повернення кредиту у повному обсязі буде вважатися таким, що настав на 32 календарний день з дня одержання вимоги.
21.08.2009 року ОСОБА_4 отримала письмову вимогу Банку від 18.08.2009р., тому строк повернення кредиту настав 22.09.2009 року. Крім того, ОСОБА_3 також було направлено письмову вимогу банку від 18.08.2009 року, яку вона отримала 26.09.2009 року.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 50267,71 доларів США, що еквівалентно 402091,41 грн. та стягнути з Відповідачів судові витрати у сумі 1820,00 грн.
15.07.2010 року ПАТ «УкрСиббанк»подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просили стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суму заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 01.07.2010 року становить 17819,75 доларів США, що еквівалентно 140870,73 грн., з них: заборгованість за кредитом та відсотками 17529,31 доларів США, що еквівалентно 138574,45 грн.; заборгованість з пені 290,44 доларів США, що еквівалентно 2296,01 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2011 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4, та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 140870,73 грн. та судові витрати у сумі 160,87 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та не прийнято до уваги, що додаткові угоди, які укладені між банком та боржником щодо збільшення процентної ставки укладені без згоди поручителя. Крім того, оскільки письмову вимогу про погашення боргу вона отримала від банку 26.08.2009 року та повідомила ОСОБА_4 про погашення боргу, вважає, що строк погашення заборгованості виник 22.09.2009 року, а банк їй вимогу протягом 6-ти місяців не направив, тому в силу ч.4 ст.559 ЦК України порука вважається припиненою, однак суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив незаконне рішення про стягнення з неї суми боргу за даним договором. Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за договором кредиту у розмірі 140870,73 грн. та судові витрати у сумі 160,87 грн., в іншій частині позову банку відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк»та стягуючи солідарно з боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів з ними погодитися не може.
Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 Цивільного кодексу України. Відповідно ч.1 даної статті, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 11257297000, за яким банк надав кредит у сумі 47500 доларів США, що еквівалентно 239875 грн. зі сплатою 12,90% річних (а.с. 14-34).
В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 11257297000/П від 23 листопада 2007 року за яким ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання боржником його зобов’язань за кредитним договором (а.с. 43).
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Разом з цим, в п.2.1. договору поруки, сторони передбачили, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Цим же пунктом роз’яснено, що під «згодою поручителя»сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом поставлення підпису уповноваженої особи) та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.
Як вбачається з матеріалів справи, що між кредитором ПАТ «УкрСиббанк»та боржником ОСОБА_4 до кредитного договору від 23.11.2007 року укладено три додаткових угоди –23.11.2007 року, та 2 угоди, що укладені 27.02.2009 року (а.с. 20,34,35), однак підпис поручителя ОСОБА_3 на цих додаткових угодах відсутній, що свідчить про те, що своєї згоди на їх укладення вона не надавала.
Вирішуючи спір та стягуючи суму боргу за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, та проігнорував вимоги ч. 1 ст. 559 ЦК України, якою передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми, збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.
Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання.
Зі змісту додаткової угоди від 23.11.2007 року вбачається, що сторони доповнили п.5.2 кредитного договору що регулює порядок зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення при порушенні позичальником кредитної дисципліни, зокрема, неналежного виконання умов договору (а.с.20). В додатковій угоді № 3 від 27.02.2009 року (а.с. 35) сторони домовилися про перенесення строків виконання зобов’язань позичальником зі сплати процентів за кредитним договором в період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року на період з 01.02.2014 року по 27.01.2014 року, та змінили графік погашення кредиту за кредитним договором, який був невід’ємною частиною кредитного договору (а.с. 17-19).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з укладанням зазначених додаткових угод без згоди поручителя ОСОБА_3 змінилися умови кредитного договору, які призвели до збільшення відповідальності поручителя, а тому в силу ч.1 ст. 559 ЦК України порука вважається припиненою.
Крім того, заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо несвоєчасного пред’явлення банком вимоги до поручителя.
Частиною 4 ст. 559 ЦК встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя.
Договором поруки, який укладений між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 в п.3.1. передбачено, що строк договору поруки визначений повним припиненням всіх зобов’язань боржника за кредитним договором.
Однак, така умова договору не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що вимога про погашення боргу за кредитним договором направлена поручителю ОСОБА_3 18.08.2009 року та отримана нею 26.08.2009 року (а.с. 12-13). У вимозі зазначено, що прострочена заборгованість у ОСОБА_4 у сумі 599,48 доларів США станом на 17.08.2009 року та запропоновано ОСОБА_3 сплатити заборгованість та пеню, яка буде нараховуватися банком до дня погашення заборгованості на протязі 10 робочих днів з дати отримання вимоги.
Однак, у даній вимозі датою порушення зобов’язання за кредитним договором банк вказав 17.08.2009 року, однак у довідці-розрахунку, що прикладений до позовної заяви, взагалі не вказаний термін з якого виникла заборгованість за кредитом, а строк виникнення заборгованості по простроченим процентам визначений 01.01.2009 року, пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 27.02.2009 року та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - з 28.07.2009 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у визначений законом 6-ти місячний строк з дня настання строку виконання зобов’язання банк не пред’явив вимогу поручителю, а пред’явлена ним вимога від 18.08.2009 року є такою, що пред’явлена несвоєчасно, а тому в силу ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим.
Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, дав неналежну оцінку даним доказам, та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні його позову про стягнення суми боргу за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2011 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»140870,73 грн. (сто сорок тисяч вісімсот сімдесят грн.) та судових витрат у розмірі 140,87 грн., витрат га інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн. скасувати, відмовивши у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_3.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: