Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6415/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Боровікова А.І.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Воробйової І. А.
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який уточнила під час розгляду справи треті особи: ОСОБА_4, СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог, позивач зазначила, що у квартирі зареєстровані вона, її брат ОСОБА_3, та син ОСОБА_4. З 2000 року відповідач у квартирі не проживає та навіть не з`являється. У квартирі проживає вона та її син разом з дружиною ОСОБА_5, проти реєстрації якої заперечує відповідач. А тому, у разі приватизації житла, ОСОБА_5 не зможе прийняти у ній рівноправної участі. Окрім цього, відповідач не здійснює оплату житлово-комунальних послуг. Оскільки відповідач відсутній у квартирі понад 10 років, позивачка просить задовольнити її позов та зобов’язати СГІРФО зняти його з реєстрації у квартирі за зазначеною адресою.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2011 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За положеннями ст. 71, ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору –судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном –протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання. У випадках, передбачених п.п.1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеному у відповідному пункті. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
Відповідно до роз’яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується відкритим на її ім’я особистим рахунком, (а.с.б). Житлова площа квартири складає 27, 54 м.кв. У квартирі за вищезазначеною адресою зареєстровані три особи: позивачка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 та син позивачки ОСОБА_4 (а.с.5).
За поясненнями ОСОБА_2 в апеляційному суді, в квартирі також проживають без реєстрації невістка з маленьким онуком, а тому ОСОБА_3 нема де проживати у 2 кімнатній квартирі, в якій вже проживають 4 особи.
За поясненнями ОСОБА_6 відповідач із січня 2000 року у квартирі не проживає, речей йому належних, у квартирі не має, він постійно проживає у своєї співмешканки ОСОБА_7, на запропонування позивачки відповідачу виписатися із квартири, після чого вона із своєю родиною приватизує квартиру, продасть останню, а з виручених коштів виплатить відповідачу вартість належної йому 1/3 частини квартири відповідач не погоджується.
Відповідач зазначає, що він тимчасово не проживає у квартирі за місцем реєстрації, оскільки вона складається із суміжних кімнат, де постійно проживають позивачка із сином, невісткою та малолітньою дитиною сина, а він людина похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1), має слабке здоров’я , змушений тимчасово знаходитися у ОСОБА_8, яка теж має також похилий вік, та вони допомагають одне одному ходити у поліклініку та по іншим необхідним потребам. У грудні 2010 року він зламав два ребра, цей час проживав у ОСОБА_7, яка допомагала йому одужати.
Вищезазначене підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_7, яка також пояснила суду, що однокімнатна квартира, де вона проживає, належить їй та ї сину, який тимчасово не мешкає у квартирі, оскільки знаходиться на заробітках, син збирається повернутися додому, та за таких обставин вона не зможе більше надавати можливість інколи проживати у її квартирі відповідачу, який змушений буде повернутися додому у спірну квартиру.
Дослідивши вищезазначені докази, суд правильно дійшов висновку, що відповідач з поважних причин постійно не мешкає у спірній квартирі, але періодично, з’являється до квартири та користується останньою, свої речі та майно він із спірної квартири не забирав, тимчасова відсутність останнього у квартирі має вимушений характер, оскільки проживанні у двокімнатній квартирі із суміжними кімнатами родини позивачки (син, невістка ті малолітня дитина) перешкоджає відповідачу користуватися квартирою, але інтерес квартири по теперішній час відповідач не втратив, бажаючи прийняти участь у приватизації останньої та з продажу якої після приватизації купити собі житло. Як людина похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1), що має слабке здоров’я, відповідач вимушений тимчасово проживати у своєї знайомої ОСОБА_7, яка теж має похилий вік та вони допомагають
і одне одному у життєвих потребах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення суду ґрунтується на протиріччях та судом не встановлено з якого часу тимчасово не проживає у квартирі відповідач, вона не чинить перешкоди своєму брату у користуванні квартирою, та позивачка пропонувала відповідачу виплатити вартість його частки квартири, жодним чином не спростовують висновки суду проте, що відповідач, похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1) , через те, що в двокімнатній квартирі з суміжними кімнатами проживають без нього 4 осіб, та за станом здоров’я він був вимушений тимчасово проживати у ОСОБА_7
Надані по справ і докази суд оцінив з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи правильність судових висновків не спростовують, не містять в собі підстави для скасування рішення районного суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову, а тому колегія судів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддясуддясуддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.