Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6404/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Задорожко Д.А.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Воробйової І. А.
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа»до ОСОБА_2 про сплату заборгованості ,-
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2011 року ПрАТ «Василівкатепломережа»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про сплату заборгованості за теплову енергію, яка виділяється стояками та внутрішньобудинковими системами теплозабезпечення в місцях загального користування у період з 01.01.2007 року по 01.07.2011 року виникла заборгованість в сумі 540,11 грн.
В позові зазначило, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1. За вказаною адресою у 2006 році відповідачем були виконані роботи з відключення від центральної системи опалення та встановлено індивідуальне (автономне) опалення.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 28 травня 2008 року відповідача ОСОБА_2 було зобов’язано укласти Договір про забезпечення функціонування системи індивідуального автономного та централізованого опалення, відповідно до якого, відповідач зобов’язаний сплачувати вартість теплової енергії, яка виділяється стояками та внутрішньо будинковими системами забезпечення в місцях загального користування.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків виникла заборгованість, яку позивач просив суд стягнути з відповідача .
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПРАТ «Василівкатепломережа»заборгованість у сумі 401,25 грн., а також судові витрати по справі.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1.
За вказаною адресою у 2006 році відповідачем були виконані роботи з відключення від центральної системи опалення та встановлено індивідуальне (автономне) опалення, що не оспорюється сторонами.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 28.05.2008 року відповідача ОСОБА_2 було зобов’язано укласти Договір про забезпечення функціонування системи індивідуального автономного та центрального опалення з ЗАТ «Василівкатепломережа», правонаступником , якого є позивач.
На теперішній час вищевказаний Договір між сторонами не укладено. Та суд дійшов висновку, що подача ж відповідачем певних заяв позивачу стосовно умов та порядку укладення Договору, не може бути свідченням відсутності правовідносин між сторонами щодо постачання та отримання послуг централізованого опалення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків і затриманням оплати, за період з 01 січня 2007 року по 01 липня 2011 року виникла заборгованість в сумі 540,11 гривень, що підтверджено довідкою про показання приладів за період з січня 2007 по квітень 2011 року (а.с. 73-90) та довідкою про розподіл теплової енергії по житловому будинку, в якому мешкає відповідач (а.с. 91-128).
Оскільки позовні вимоги позивача заявлені 26.07.2011 року за період з січня 2007 року, та пов’язуються з щомісячними платами, то застосовуючи положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, позовну давність, суд вирішив стягнути заборгованість за надані послуги в межах трирічного строку позовної давності, а саме, з 01 липня 2008 року, що становить 401 грн. 25 копійок.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд критично віднісся до пояснень представника відповідача про відсутність в будинку відповідача місць загального користування, які б опалювалися позивачем, оскільки це не може бути свідченням ненадання позивачем відповідних послуг, тому що, у вказаних місцях загального користування (в даному випадку - підвал) проходять комунікаційні мережі, опалення яких здійснює підприємство позивач, з урахуванням рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28.05.2008 року (арк.с.4), яким ОСОБА_2 було зобов’язано укласти Договір про забезпечення функціонування системи індивідуального автономного та центрального опалення та ліцензії позивача на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, яка видана Запорізькою обласною держаною адміністрацією.
Посилання апелянта проте, що такі послуги можуть надаватися тільки на підставі договору, а тому суд безпідставно стягнув з нього кошти є безпідставними виходячи із наступного.
Згідно статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтею 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, та Правилами користування приміщеннями житлових будинків, передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, задовольняючи позовні вимоги ПрАТ „Василівкатепломережа”, суд, обґрунтовано виходячи з доведеності фактичного споживання відповідачем у спірний період обсягу наданих позивачем послуг з теплопостачання за відсутності договору, визнав зазначені дії підставою виникнення зобов’язального правовідношення між сторонами.
Належних доказів, які б спростовували вказаний висновок, ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України суду не надав.
Згідно ст.ст. 19, 25 Закону України” Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року „Про житлово-комунальні послуги”.
Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.
Такими чином, згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідача з урахуванням витрат на експлуатацію будинку, утримання будинку та прибудинкової території та надано докази виконаних послуг та робіт.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не спростовують висновків суду першої інстанції, та не пов’язуються з винесенням нового рішення про відмовлення в задоволенні позову. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтоді у справі відсутні підстави для його скасування та відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддясуддясуддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.