Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 4945 / 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 жовтня 2011 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
При секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсною розписки-зобов’язання,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом.
Зазначали, що за договорами суборенди у 2007 і 2008 роках орендували у ТОВ „Техресурси” нежитлові приміщення в місті Луганську, власниками яких з липня 2008 року являються відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_7
У липні 2008 року підприємець ОСОБА_6, який також являвся одним із суборендарів нежитлових приміщень, склав розписку - зобов’язання, в якій фактично вніс зміни до раніше укладених договорів суборенди щодо порядку внесення орендної плати.
Посилаючись на те, що не уповноважували підприємця ОСОБА_6 на підписання будь-яких договорів і зобов’язань, складена останнім розписка суперечить вимогам цивільного законодавства, просили про задоволення позову.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року позов задоволено.
Визнано недійсною розписку –зобов’язання від 03.07.2008 року, надану фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 45,50 грн.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За змістом ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підписана приватним підприємцем розписка - зобов’язання являється одностороннім правочином, який порушує права позивачів, оскільки фактично вносить зміни до укладених ними договорів суборенди нежитлових приміщень, а тому на підставі ст.ст.203 ч.1, 215, 244 ЦК України являється недійсним.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.
Відповідно до ст.3 ЦПК України заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або держави чи суспільні інтереси.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Встановлено, що позивачі по справі фізичні особи-підприємці ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за окремими договорами суборенди у 2007-2008 роках орендували нежитлові приміщення, власниками яких з липня 2008 року являються відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_3 (а.с.14-22, 37).
Відповідач по справі фізична особа-підприємець ОСОБА_6 за іншими договорами суборенди також у 2007-2008 роках орендував інші нежитлові приміщення в будівлі, власниками якої являються співвідповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_3 (а.с.43-51).
3 липня 2008 року відповідач ОСОБА_6 у зв’язку із набуттям відповідачами ОСОБА_7 права власності на найману ним нерухомість підписав зобов’язання про порядок внесення орендної плати і інших платежів за липень 2008 року (а.с.8).
За змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Зважаючи на те, що сторони по справі –ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 являються суб’єктами різних договорі суборенди, у відповідача ФОП ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст.237 ЦК України представництва щодо позивачів не було, спірна розписка відповідно до ч.3 ст.202 ЦК України може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила, тобто для відповідача ФОП ОСОБА_6, висновок суду першої інстанції про те, що вказаною розпискою порушені права позивачів не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи.
Доводи позивачів про те, що вказаним зобов’язанням фактично внесені зміни в договори суборенди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється. В порядку, передбаченому ст.ст.654, 793 ЦК України зміни до договорів суборенди, які укладалися кожним із позивачів, не вносились.
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що спірною розпискою права та інтереси позивачів не порушені, між сторонами відсутні матеріальні правовідносини, а тому підстав для задоволення позову судова колегія не вбачає.
Пред’явлення власником нежитлових приміщень ОСОБА_3 позову до ФОП ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором суборенди в іншому суді (а.с.35,38-39) не являється достатньою підставою для висновку про порушення останнім прав і обов’язків позивачів. Юридична оцінка розписки, що оспорюється позивачами, відповідно до вимог ст.ст.212,214 ЦПК має бути надана судом при вирішенні спору, що виник між відповідачами.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового –про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року в цій справі скасувати.
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсною розписки-зобов’язання залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: