Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4916/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Дзярука М.П.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Агропромислова фірма «Лановецька земля», приватного підприємства «Імені Матросова», відділу державної виконавчої служби Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області, приватного підприємства «Захід-Агроінвест», ОСОБА_4, третя особа: Тернопільська філія СДП «Укрспецюст»про визнання опису і арешту нерухомого майна неправомірним, визнання прилюдних торгів частково недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, поновлення строку позовної давності, визнання дійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2005 року Приватне підприємство «Агропромислова фірма «Лановецька земля»звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного підприємства «Імені Матросова»про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості, розташованої по АДРЕСА_1, з підстав недотримання сторонами передбаченої законом нотаріальної форми укладення правочину (том 1: а.с.3-4).
Заперечуючи проти позову, у серпні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив суд зобов’язати продавця приватне підприємство «Імені Матросова»виконати умови договору купівлі-продажу і передати йому як покупцеві майновий комплекс (том 1: а.с.20-21).
В зустрічному позові, поданому у серпні 2005 року, приватне підприємство «Імені Матросова»просить про визнання за ним права власності на цілісний майновий комплекс, який був переданий підприємству власниками майнових паїв агрофірми «Лановецька»в процесі її реформування (том1: а.с.23-30).
У червні 2006 року третя особа із самостійними позовними вимогами ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до агропромислової фірми «Лановецька земля», приватного підприємства «Імені Матросова», ОСОБА_4 про визнання права власності на будівлі контори з ваговою та зернотоком з дерев’яним складом, кукурудзосушарки зі складом у спірному майновому комплексі (том2: а.с.1-2, 112).
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначала, що спірне майно являлося спільною частковою власністю спілки власників земельних та майнових паїв агрофірми «Лановецька» і було передано їй у власність на підставі рішення загальних зборів співвласників майна пайового фонду від 15 –29 серпня 2004 року, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 29.08.2004 року. Проте бюро технічної інвентаризації відмовило їй у виготовленні і оформленні технічної документації, посилаючись на те, що з приводу вказаного майна йде судовий спір.
У вересні 2007 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших, а всього 116 осіб, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, приватного підприємства «Імені Матросова», агропромислової фірми «Лановецька земля», відділу державної виконавчої служби Лановецького районного управління юстиції про визнання права власності відповідно до частки майнового паю на спірну нерухомість, визнання недійсним акту про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах. Згодом позивачі просили цей позов залишити без розгляду (том3: а.с.5-8, том 4: а.с.43-47).
У вересні 2007 року ОСОБА_3 подала додатковий позов до ОСОБА_4, приватного підприємства «Імені Матросова», агропромислової фірми «Лановецька земля», приватного підприємства „Захід –Агроінвест”, відділу державної виконавчої служби Лановецького районного управління юстиції про визнання опису і арешту частини нерухомого майна неправомірними, визнання прилюдних торгів і договору купівлі-продажу недійсними (том 4: а.с.34-42).
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що спірне майно було придбано нею у власників майнових паїв у листопаді 2003 року за договорами купівлі-продажу, складеними у простій письмовій формі, а тому являється її власністю. Опис і арешт частини нерухомого майна і подальші прилюдні торги були проведені з грубими порушеннями законодавства.
У січні і квітні 2010 року ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги і просила визнати дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного нею з власниками майнових паїв у 2003 році (том5: а.с.223-226; том6: а.с.35-39).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 2 лютого 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ТОВ „Агро-Ланівці”( том6: а.с105-106).
Ухвалами цього ж суду від 26 квітня 2011 року позови приватного підприємства «Імені Матросова», агропромислової фірми «Лановецька земля», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших, а всього 116 осіб залишені без розгляду (том 6: а.с.221, 227-228).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнані дійсними договори купівлі - продажу нерухомого майна: кукурудзяної сушарки зі складом, літера С, у складі: №1-1 сушарка площею 180,20 м.кв., №1-2 склад площею 820,50 м.кв., що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1, укладені і підписані нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 25 листопада 2003 року; ОСОБА_7 25 листопада 2003 року; ОСОБА_5 25 листопада 2003 року; ОСОБА_10 26 листопада 2003 року; ОСОБА_9 26 листопада 2003 року; ОСОБА_11 26 листопада 2003 року; ОСОБА_12 26 листопада 2003 року; ОСОБА_13 28 листопада 2003 року; ОСОБА_14 28 листопада 2003 року; ОСОБА_15 28 листопада 2003 року; ОСОБА_16 28 листопада 2003 року; ОСОБА_17 29 листопада 2003 року; ОСОБА_18 28 листопада 2003 року; ОСОБА_19 29 листопада 2003 року; ОСОБА_20 29 листопада 2003 року; ОСОБА_21 29 листопада 2003 року; ОСОБА_22 29 листопада 2003 року; ОСОБА_23 30 листопада 2003 року; ОСОБА_24 30 листопада 2003 року; ОСОБА_25 30 листопада 2003 року; ОСОБА_26 30 листопада 2003 року; ОСОБА_27 30 листопада 2003 року; ОСОБА_28 01 грудня 2003 року; ОСОБА_29 02 грудня 2003 року; ОСОБА_30 03 грудня 2003 року; ОСОБА_31 03 грудня 2003 року; ОСОБА_32 03 грудня 2003 року; ОСОБА_33 04 грудня 2003 року.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю кукурудзосушарки зі складом, літери С, у складі: №1-1- сушарка пл.-180,20 м.кв.; №1-2 - склад пл.- 820,50 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язано Ланівецьке районне бюро технічної інвентаризації (код ЕДРПОУ 21149628) здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме: будівлю кукурудзосушарки зі складом, літери С, у складі: №1-1- сушарка пл.-180,20 м.кв.; №1-2 - склад пл.- 820,50 м.кв., в цілому загальна площа цілісного майнового комплексу складає 1000,70 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
В решті позову ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто у солідарному порядку з приватного підприємства «Агропромислова фірма «Лановецька земля», приватного підприємства «Імені Матросова», приватного підприємства «Захід - Агроінвест», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1 700 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позов частково і визнаючи за ОСОБА_3 право власності на об’єкти нерухомого майна , суд першої інстанції виходив з того, що сторони за договорами купівлі-продажу ( ОСОБА_3 як покупець і власники майнових паїв як продавці, які за цими позовними вимогами до участі у справи судом не залучалися, хоча суд вирішував питання про їх права і обов’язки) домовилися відносно всіх суттєвих умов договору, проте продавці як особи похилого віку ухиляються від нотаріального посвідчення договорів, а тому в силу ст. 220 ЦПК України договори мають бути визнаний дійсним в судовому порядку, а за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності на спірне нерухоме майно відповідно до ст. 392 ЦК України.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
За змістом ст.ст. 47 ч.1 ЦК УРСР ( на час виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати її дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Отже, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору являється нерухомість, яка була передана власникам майнових паїв реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Лановецьке».
Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема, Законом України від 14 лютого 1992 року №2114-ХП „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62 „ Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки”, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 „Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” і Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі –Порядок), затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України та п.п. 9, 16 Порядку виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремими власниками за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними заборами власників майнових паїв структурою пайового фонду та не інакше, як на підставі рішення зборів власників майнових паїв.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, в тому числі, визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов’язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність.
Відповідно до пункту 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників.
Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов’язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.
При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.
Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
При виділенні майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі.
Підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у Свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою.
Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Відповідно до ст.657 ЦК України угоди про перехід права власності на нерухоме майно підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За змістом ст.ст. 210, 640 ч.3 ЦК України правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеними з моменту нотаріального посвідчення і державної реєстрації.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Встановлено, що у листопаді-грудні 2003 року в простій письмовій формі ОСОБА_3 уклала з власниками майнових паїв реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Лановецьке»договори купівлі-продажу належних їм майнових паїв (том 4: а.с. 51-199).
Проте, відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства майнові сертифікати видані власникам майнових паїв у 2004 році –тобто після укладання вищевказаних договорів (том3: а.с.10-138).
Документів, які б посвідчували право власності продавців на предмет спору –кукурудзяну сушарку зі складом, в матеріалах справи не має.
Допитані в порядку окремого доручення Лановецьким районним судом у березні 2009 року в якості свідків власники майнових паїв не заперечували факту отримання грошей від ОСОБА_3 за продаж належних їм паїв, проте дату укладання договорів, перелік проданого майна не знали. При цьому свідки пояснювали, що оформили на останню довіреність на право розпоряджатися належними їм паями (том 5: а.с.1-96).
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що укладаючи договори купівлі-продажу майнових паїв у грудні 2003 року, продавці ще не були їх власниками, оскільки відповідні майнові сертифікати були видані їм значно пізніше –протягом 2004 року. На час укладання договорів нерухоме майно власникам майнових паїв в натурі в порядку, передбаченому п. 15 Переліку не виділялося, що являлося перешкодою для нотаріального посвідчення правочинів, а тому висновок суду першої інстанції про набуття ОСОБА_3 права власності за такими договорами на об’єкт нерухомості не відповідає вимогам закону і фактичним обставинам справи.
В зазначеній частині судове рішення на підставі ст.ст.303, 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.
Судом обґрунтовано залишені без задоволення вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки реалізоване на цих торгах спірне нерухоме майно –контора з ваговою відповідно до свідоцтва про право власності №82870 від 08.09.2005 року належало на праві власності ПП імені Матросова і було правомірно реалізовано в порядку виконання судових рішень про стягнення з останнього заборгованості (том1 :а.с.68-102; том3: а.с.18).
Допустимих доказів про те, що прилюдними торгами порушено право ОСОБА_3 на продану нерухомість остання суду не надала. Вказане майно у власність ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку ніколи не передавалося, державна реєстрація на це майно за нею не проводилась.
Доводи апелянт про те, що спірна нерухомість була виділена власникам майнових паїв в натурі і передана їй на підставі акту прийому передачі у власність, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовується письмовими доказами, із яких вбачається, що вказане майно було передано до статутного фонду ПП імені Матросова у червні 2004 року, як майно, яке виділено під резервний і борговий фонд, перебувало у складі майна, переданого у податкову заставі, і було виділено для погашення кредиторської заборгованості.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення про відмову у визнанні прилюдних торгів недійсним не відповідає фактичним обставинам справи.
В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законі у матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2011 року у цій справі в частині визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності за ОСОБА_3 і покладання обов’язку на Ланівецьке районне бюро технічної інвентаризації (код ЕДРПОУ 21149628) здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на кукурудзяну сушарку зі складом, літера С, у складі: №1-1 сушарка площею 180,20 м.кв., №1-2 склад площею 820,50 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове –про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: