Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4703/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Зимогляд В.В.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Дзярука М.П.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»(далі –Банк) звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 19.10.2008 року сторони уклали кредитний договір № ZPXRR501841153, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4 422,27грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 19.08.2009 року.
За порушення строків погашення кредиту у відповідності з умовами договору позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню і штраф, розмір яких станом на 16.03.2011 року складає 14 226,86 грн.
Посилаючись на те, що в добровільному порядку позичальник нараховані суми штрафних санкцій відмовляється сплатити, Банк просив про їх стягнення в судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечував. Зазначав, що сплатив усі передбачені кредитним договором суми у травні 2010 року і ніяких боргів перед Банком не має. Умовами кредитного договору не передбачено нарахування пені за порушення строків погашення кредиту, а тому вимоги Банку безпідставні. Позивачем не доведено наявність збитків, які виникли через порушення строків повернення кредиту. Крім того, відповідач посилався на скрутне матеріальне становище, відсутність стабільних доходів, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини і вагітної дружини, тощо, на підтвердження чого надав відповідні письмові докази (а.с.25-34).
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2011 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову Банк посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи Банку у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі про надання банківського кредиту сторони не узгодили обсяг відповідальності боржника за порушення зобов’язань по своєчасній сплаті кредиту, останній заборгованості за тілом кредиту і відсотками не має, а тому достатніх підстав для нарахування штрафних санкцій Банк не мав.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Встановлено, що 19 жовтня 2008 року сторони уклали кредитний договір, за яким Банк надав позичальнику строковий кредит на суму 4 422 грн. 49 коп. на 10 місяців зі сплатою за користування кредиту відсотків у розмірі 0,01% на місяці на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у сумі по 442, 5 грн. з 5 по 10 число кожного місяця. При укладанні кредитного договору позичальник ознайомився та погодився з Умовами споживчого кредитування, які були надані йому у письмовій формі, що підтверджується його підписом заяві про видачу кредиту (а.с.5 –зворот).
Пунктами 6.1; 6.3; 6.6 Умов передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості за кожний день, але не менше 1 грн.; при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язується сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості. Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, неустойки, пені, штрафів сторонами встановлений тривалістю 5 років (а.с.6-7).
Із особистого рахунку боржника вбачається, що передбачені договором платежі він вносив нерегулярно, з порушенням строків, заборгованість за тілом кредиту і відсоткам була погашена не в серпні 2009 року, як передбачалося договором, а 31 травня 2010 року, внаслідок чого Банк нарахував штрафні санкції , які складаються із пені у сумі 13 073, 2 грн., штрафу у сумі 11 53, 66 грн. (а.с.4).
Зазначені обставини не оспорювались представником відповідача в суді першої інстанції.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що при отриманні кредитної картки позичальник був ознайомлений з умовами надання споживчого кредиту, погодився з ними, що підтверджується його підписом на заяві-анкеті про видачу кредиту, а тому висновок суду першої інстанції про те, що сторони не узгодили обсяг і умови відповідальності боржника за порушення зобов’язань по своєчасній сплаті кредиту не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню.
Разом з тим, із наданих Банком розрахунків вбачається, що за порушення позичальником строків виконання зобов’язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховані пеню та штраф, як це передбачено п.6.1, 6.3 Умов надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача 13 073, 2 грн. пені і 1 153, 66 грн. штрафу за прострочення сплати суми кредиту та відсотків переконливо свідчать про безпідставне намагання застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов’язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.549 ЦК пеня і штраф як різновид неустойки обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).
Зважаючи на те, що за одне й те саме порушення боргових зобов’язань Банком застосована до боржника подвійна цивільно-правова відповідальність у вигляді нарахування пені і штрафу, що суперечить ч.3 ст.509 ЦК України, розмір нарахованих банком штрафних санкцій значно перевищує розмір наданого кредиту і нарахованих Банком відсотків за його користування, враховуючи фактичні обставини справи: скрутне матеріальне становище боржника, знаходження на утриманні малолітньої дитини і вагітної непрацюючої дружини, колегія суддів на підставі ч.3 ст.551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 1 422 грн.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2011 року у цій справі скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № ZPXRR501841153 від 19 жовтня 2008 року у розмірі 1422 грн., а також 315 грн. 50 коп. –компенсації судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: