Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4651/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрієва М.М.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(далі - Банк), третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договорів про надання споживчого кредиту, іпотеки, страхування та забов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи неодноразово доповнював і уточнював.
Зазначав, що 25 грудня 2007 року уклав з Банком кредитний договір, за яким отримав кредитні кошти у сумі 38 874 доларів США на строк до 25 грудня 2028 року, який забезпечений заставою квартири, про що був укладений договір іпотеки від 25 грудня 2007 року.
Посилаючись на те, що кредитний договір суперечить валютному і цивільному законодавству України, укладений на вкрай несправедливих і невигідних для позичальника умовах, просив визнати кредитний договір, договір іпотеки і договір страхування недійсними і зобов’язати Банк прийняти від нього грошову суму у 23 337, 36 грн. з розстрочкою платежів на 12 місяців.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2011року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_4 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд, надавши всебічний аналіз як умовам оспорюваних договорів, так і обставин їх укладання, прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог.
Вказаний висновок є правомірним, враховуючи, що відповідно до положень ст. 215 ЦК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п.7 постанови № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Виходячи з положень ст.ст. 3,4,11,27, 31 ЦПК України право визначати предмет і підставу позову, та спосіб захисту порушеного права належить позивачеві.
Доводи позивача щодо недійсності оспорюваних ним правочинів законних підстав для визнання їх недійсними не містили, враховуючи, що посилання на неприпустимість надання йому кредиту в іноземній валюті спростовуються положеннями ст.ст. 192, 533,1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 1,4, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст.ст. 1,3,5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, відповідно до яких банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України„Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 вказаного Декрету.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена в п.”в” ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України„Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України„Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою «УкрСиббанку» Національним банком України 15 червня 2000 року за № 75 та дозволом № 75-2 від 9 листопада 2002 року(а.с.144-156) Банк мав право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підписуючи кредитний договір від 25.12.2007 року позивач був ознайомлений з його умовами та наслідками, погоджувався з ними, зокрема, з умовами надання кредиту в іноземній валюті (а.с.11-19).
За вказаних обставин суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на несправедливість умов договору щодо виконання зобов’язань в іноземній валюті без врахування ризику позичальника у разі знецінення національної валюти.
Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Статтею 36 Закону України „Про Національний Банк України” визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена , а тому, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи про недійсність кредитного договору з підстав надання позивачеві кредиту в іноземній валюті не є переконливими.
Інших доводів для висновку про неправильне застосування судом при розгляді справи норм матеріального права або про таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору, в апеляційній скарзі не наведено.
Керуючись ст.ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2011року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: