Справа № 22-ц-4602/06р.                          Головуючий 1-ої інстанції - Шаренко С.Л.

Категорія : розірвання договору.                     Доповідач - Шевченко Н.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого    -    Малійської С.М.

суддів                       -     Шевченко Н.Ф., Івах А.П.

при секретарі   -     Білицькій Ю.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИЛА:

19 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду), укладеного між ними 10 червня 2004 року, посилаючись на те, що відповідач перестав виконувати обов'язки, покладені на нього умовами договору.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, вказуючи, що він належним чином здійснює догляд за ОСОБА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі вона просить рішення районного суду скасувати та задовольнити її позов, оскільки суд при вирішенні спору не враховував фактичних обставин по справі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст.744 ЦК України за договором довічного утримання набувач зобов*язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Матеріали справи свідчать, що відповідно договору довічного утримання (догляду), укладеному 10 червня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній взяв на себе обов*язок довічного забезпечення та утримання відчужувача у вигляді:

забезпечення її житлом шляхом безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній частині житлового будинку;

забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям;

забезпечення належним медичним обслуговуванням, в тому числі всіма необхідними лікувальними засобами;

забезпечення продуктами харчування;

здійснення всіх видів догляду, в тому числі у разі хвороби, та надання необхідної допомоги, в тому числі здійснювати прибирання житла, прання та приготування їжі.

Вартість щомісячного забезпечення встановлюється за згодою сторін не менш мінімального розміру пенсії, встановленої законодавством України, щомісячно (а.с.З).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання, районний суд виходив з того, що нею не надано доказів неналежного виконання ОСОБА_2 обов*язків, взятих ним на себе за цим договором.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам по справі.

Відповідно до вимог закону договір довічного утримання належить до договорів, за яким лише одна особа (набувач) наділена обов*язками, а відчужувач має тільки права, тому ОСОБА_1 надано право вимагати належного виконання умов договору, а у разі відмови набувача надавати необхідне матеріальне забезпечення та допомогу, ставити питання про розірвання договору.

За таких обставин саме на відповідачеві ОСОБА_2 лежить обов*язок по наданню доказів належного виконання умов договору.

Проте його доводи про безпідставність вимог ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, які не містять доказів по забезпеченню відчужувача та здійсненню всіх видів догляду.

Надані відповідачем квитанції про оплату вартості комунальних послуг, такими доказами бути не можуть, оскільки спірний будинок на праві власності належав не тільки ОСОБА_1, а і 57/100 його частини належать відповідачеві ОСОБА_2, який також зобов*язаний сплачувати отримувані ним послуги. А із квитанцій, представлених суду неможливо дійти висновку про те, що вони оплачувались з метою збереження права безоплатного пожиттєвого проживання ОСОБА_1 відповідно умов договору.

Не можуть бути доказом належного виконання договору і представлені суду квитанції про переказ ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових сум, оскільки його умовами не передбачено надання такого пожиттєвого забезпечення. Навпаки, вказані грошові перекази свідчать про порушення умов договору зі сторони відповідача.

Сутність договору довічного утримання передбачає забезпечення відчужувача в першу чергу доглядом довічно, якого ОСОБА_1 потребує за станом здоров*я та віком, а не переведення їй грошових коштів.

Безпідставно, як на доказ належного виконання ОСОБА_2 умов договору, суд послався на показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки як вбачається із їх пояснень наданих в суді першої інстанції, ніяких конкретних фактів відносно здійснення відповідачем догляду та надання довічного забезпечення ОСОБА_1 вони не привели.

З огляду на зазначене судова колегія знаходить, що позовні вимоги про розірвання договору довічного утримання підлягають задоволенню. У зв*язку з чим підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про анулювання правової реєстрації частини спірного жилого будинку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 19 червня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання та про аналювання правової реєстрації задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 10 червня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Анулювати правову реєстрацію 43/100 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель на ім*я ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в дохід держави у сумі 51 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий