Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –6485/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Денисенко Т. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
Панкеєва О.В.,
при секретарі: Посник Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа Оріхівський РВ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В позовній заяві зазначав, що з 03.11.2005 року на підставі договору дарування він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. З 10 жовтня 2008 року відповідач припинила проживати з ним однією сім’єю та мешкає в іншому місці. На підставі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2010 року відповідач разом з малолітнім сином була вселена до спірного будинку. З часу набрання судовим рішенням законної сили, відповідач протягом 9 місяців не виявила наміру вселитися та проживати у спірному будинку. Наявність реєстрації відповідача в житловому будинку створює для нього перешкоду у розпорядженні майном.
З цих підстав просив суд визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 та скасувати їх реєстрацію у спірному житловому будинку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, заперечення представника відповідача ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 3 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст. 71 ЖК України якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовженим наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як установлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 1 листопада 2003 року по 5 травня 2009 року.
03 листопада 2005 року ОСОБА_3 за договором дарування отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_1.
Після набуття права власності на будинок він та його дружина ОСОБА_5 поселилися в цій будинок. Тобто відповідачка вселилися до належного позивачу будинку , за згодою власника та була зареєстрована як член сім’ї власника.
Частинами 1, 4 ст. 156 ЖК України встановлено, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, зокрема один з подружжя власника, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Після розлучення між сторонами вже виникав спір з приводу користування відповідачкою зазначеним житловим будинком позивача. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2010 року визнано, що ОСОБА_5 підлягає вселенню в будинок АДРЕСА_1, що належить позивачу.
Доводи апелянта - позивача ОСОБА_3 про те, що відповідачка протягом дев’яти місяців з часу набрання судовим рішенням законної сили не вселилася у спірний будинок, тому на підставі ст. 71 ЖК України втратила право користування жилим приміщенням, не обґрунтовані.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов до правильного висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, а не ст. 71 ЖК України, оскільки відповідачка була вселена в зазначене житлове приміщення як член сім’ї власника будинку, а не в якості члена сім’ї наймача.
Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2011 року по цій справі без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: