Справа № 2-675/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2011 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді – Славінської Н.Л.

при секретарі Бабиній І.Д.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та на утримання дружини,

В С Т А Н О В И В :

10.10.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому зазначила, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 15.11.2007 року. Від даного шлюбу вони мають малолітню доньку: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі ј частки від всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення нею повноліття, та на її утримання в твердій грошовій сумі – 200 грн. щомісячно, до досягнення донькою трирічного віку, посилаючись на те, що відповідач з сім’єю не проживає з серпня 2011 року, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, добровільної угоди щодо сплати аліментів між нею та відповідачем не досягнуто, а їй одній важко утримувати доньку, так як вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Відповідач може і повинен виконувати обов’язки по утриманню малолітньої дитини.

В попередньому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, посилаючись на ті самі обставини. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі ј частки від всіх видів доходу відповідача, але не менше 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, з часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також на своє утримання аліменти в сумі 200 грн. щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав, згоден і має змогу сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання дружини в розмірі 200 грн. щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посилання на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 6 п. 11 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в попередньому судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України.

Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.3).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої в свідоцтві про народження зазначений відповідач, а матір’ю – позивачка, що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.4).

Протягом останнього часу, тобто із серпня 2011 року, як відповідач залишив сім’ю, він добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Донька сторін проживає з позивачкою та знаходиться на її утримання, що стверджувала позивачка та не заперечив відповідач.

Доказів того, що відповідач є непрацездатним, або що він має на утриманні інших осіб, окрім доньки ОСОБА_3, відповідачем до суду не подано.

Відповідно до довідки про доходи (а.с.5), відповідач працює трактористом у ФГ «Слобідське» с. Клекотина, де його дохід з 16.05.2011 року по 31.08.2011 року склав 9601,18 грн.

Відтак, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачкою інтереси дитини та її утримання, тобто може надавати допомогу на утримання дітей, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, весь обсяг обов’язків, пов’язаних з утриманням дитини, покладений на позивачку, що ставить сторони у нерівні умови.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України.

Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтями 180-183, 191 СК України, передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі ухилення батьків від утримання дитини, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються судом у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При призначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Враховуючи, що право позивачки на матеріальне утримання дитини з боку батька порушене, то воно підлягає судовому захисту, тому, суд приходить до висновку про те, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в повному об’ємі, тобто в розмірі ј частки від доходу відповідача щомісячно, зазначаючи, що сама несе обсяг витрат на утримання доньки, без участі відповідача, а відповідач від матеріального утримання дитини ухиляється.

З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає участі у матеріальному утриманні дитини протягом останнього часу, тобто з серпня 2011 року, коли сторони перестали проживати однією сім’єю, і весь обсяг обов’язків по утриманню доньки покладено на позивачку, то це ставить сторони у нерівні умови.

Тому, при визначенні розміру аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений у частці від доходу відповідача, оскільки позивачка наполягала, а відповідач не заперечив щодо визначення аліментів у такому розмірі. Крім того, судом встановлено, що відповідач працює та має постійний дохід.

Крім того, розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача, повинен бути визначений у розмірі ј частини від доходу відповідача щомісячно, починаючи з 10.10.2011 року, тобто з часу пред’явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дитиною повноліття.

При цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання донькою сторін коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала б тоді, коли б утримувалися обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у частці від доходу відповідача якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Відповідно до ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Позивачка наполягає на стягненні на своє утримання коштів у розмірі 200 грн. на місяць, що не заперечується відповідачем.

Тому, з врахуванням викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в цій частині також підлягає задоволенню.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Підлягає стягненню з відповідача в дохід держави державне мито в сумі 51 грн. відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215,81,84,88 ЦПК України, на підставі ст.ст.84, 180-183, 191 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, працюючого трактористом в ФГ «Слобідське» с. Клекотина, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки від його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.10.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 200 (двісті) гривень щомісячно, починаючи з 10.10.2011 року, до досягнення донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку.           

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя