Справа № 2-2453/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" листопада 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Мазняк А.В.

з участю -           позивача ОСОБА_1

                    представника відповідача Сарабєєвої Н.О.

                    представника третьої особи Аліпової І.А.

                    представника третьої особи Іванюха К.О.

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради, треті особи –орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, комунальне підприємство «Житлосервіс-2а»про визнання неправомірною відмову Бердянської міської ради в оформленні кімнати в гуртожитку та зобов’язання оформити ордер на проживання у гуртожитку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що вона на протязі близько двох років перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 та мешкала разом з ним у кімнаті АДРЕСА_2. З ОСОБА_5 вони вели спільне господарство, виховували дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила доньку ОСОБА_6, батьком якої є ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. У зв’язку з тим, що позивачка не була зареєстрована у вказаному гуртожитку, її намагаються виселити без надання іншого помешкання. У березні 2011 року позивачка звернулась до Бердянської міськради з проханням закріпити за нею кімнату АДРЕСА_2, але їй було відмовлено листом №1124/04-Х-1000 від 01.04.2011р. тому позивачка звернулась до суду та просить визнати неправомірною відмову Бердянської міської ради в оформленні за нею та її сім’єю кімнати АДРЕСА_2 та зобов’язати Бердянську міську раду оформити ордер на проживання у вказаній кімнаті гуртожитку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позові, а також додала, що іншого житла у неї та її двох дітей немає, чоловік, з яким вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі та з яким не проживає на протязі кількох років, має право власності на частку квартири АДРЕСА_1, але крім нього в квартирі проживають ще 3 власника. Батьком доньки ОСОБА_6 насправді є померлий ОСОБА_5, хоча у свідоцтві про її народження вказаний чоловік, з яким вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі. Батьківство за померлим на час розгляду справи в суді не визнано, вона тільки подала позов для цього. Просила позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Сарабєєва Н.О. позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідно до ст.64 ЖК України наймач дійсно має право дати дозвіл членам його сім’ї на проживання з ним, за його бажанням вони можуть бути там зареєстровані, але для цього потрібно як мінімум його волевиявлення. Позивачка та її діти юридично не є членами сім’ї померлого ОСОБА_5, якому була надана для проживання кімната АДРЕСА_2. Навіть якщо позивачка дійсно проживала з померлим у громадянському шлюбі на протязі двох років, у них було достатньо часу для оформлення реєстрації позивачки та її дітей у вказаному гуртожитку. Але з цього приводу ані позивачка, ані ОСОБА_5 до своєї смерті до адміністрації гуртожитку навіть не звертались. Бердянської міською радою прийнято Положення про надання кімнат у гуртожитках територіальної громади м.Бердянська, згідно якого позивачка не має права на отримання ордеру на проживання, тому відмова у його оформленні є законною та мотивованою. Просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Аліпова І.А. позовні вимоги підтримала з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей позивачки, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи - комунального підприємства «Житлосервіс-2а»Іванюха К.О. позовні вимоги не визнала, дала пояснення, аналогічні поясненням Сарабєєвої Н.О., просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що є матір’ю померлого ОСОБА_5 та у травні 2010 року узнала від сина, що він зустрічається з позивачкою, що разом проживають у вказаному гуртожитку, що вона вагітна дитиною від нього, а пізніше –що вона народила від нього доньку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є батьком померлого ОСОБА_5 та дав свідчення, аналогічні свідченням ОСОБА_6

В судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що є сусідками по гуртожитку померлого ОСОБА_5, знали про те, що позивачка близько двох років проживала з ним у кімнаті АДРЕСА_2, позивачка готувала на кухні їжу, прала, бачили її практично щодня.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є виконуючою обов’язки коменданта гуртожитку по АДРЕСА_2. Про те, що позивачка проживала у вказаному гуртожитку дізналася лише після смерті ОСОБА_5 До цього про це не знала, із заявами про надання дозволу на проживання до неї ніхто не звертався. Комунальні послуги ОСОБА_5 сплачував виходячи з того, що він проживає один. Після смерті ОСОБА_5 позивачка просила у свідка місяць для виселення з гуртожитку, вона їй дозволила, але потім позивачка звернулась до суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити на підставі наступного.

Суд вважає встановленим та доведеним в судовому засіданні, що позивачка разом зі своїми двома дітьми деякий час проживала до його смерті разом з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідно до діючого законодавства ані позивач ОСОБА_1, ані її діти членами сім’ї померлого не були, за наданням дозволу на проживання у гуртожитку або реєстрації місця постійного проживання у вказаному гуртожитку у встановленому порядку не звертались. Вказані факти ніким з учасників судового процесу не заперечувались.

Відповідно до ч.2 ст.128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадянської організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до ст.129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Позивачці та її дітям жила площа у гуртожитку по АДРЕСА_2 не надавалась, дозвіл на проживання там вона не отримувала, комунальні послуги за себе та своїх дітей не сплачувала, тому законних підстав на користування житловим приміщенням у гуртожитку не мала.

Відповідач є власником вказаного гуртожитку і має повноваження по наданню його для проживання тій чи іншій особі. Відповідач за зверненням позивача прийняв рішення про відмову в наданні дозволу на проживання позивачу на підставі діючих норм та правил, доказів того, що це рішення було прийнято всупереч діючому законодавству до суду не надходило, тому його дії не є неправомірними, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності до приведених правових норм, вирішення питання про надання дозволу на проживання та оформлення відповідного ордеру входить в повноваження власника гуртожитку, тобто в даному випадку територіальній громаді м.Бердянська в особі Бердянської міської ради, суд не може ці повноваження перекладати на себе, тому позов в межах заявлених позовних вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.128, 129 ЖК України, ст.ст.212-218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:          

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бердянської міської ради, треті особи –орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, комунальне підприємство «Житлосервіс-2а»про визнання неправомірною відмову Бердянської міської ради в оформленні кімнати в гуртожитку та зобов’язання оформити ордер на проживання у гуртожитку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький