Дата документу             Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 6844 / 2011 р.                                                   Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2011 року                                                            м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:    Савченко О.В.,

Суддів:               Кочеткової І.В.,

                           Боєвої В.В.,

При секретарі:   Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 17 листопада 2011 року по справі позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа відділ РАЦС Ленінського району м. Запоріжжя про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з грудня 1993 року по січень 1995 року сторони перебували у фактичних шлюбних стосунках і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6, в актовий запис про народження якого за спільною заявою сторін був внесений запис  про те, що він є батьком дитини. Після припинення шлюбних  відносин відповідач неодноразово заявляла, що він не є батьком дитини. Тому просить визнати, що він не являється батьки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і виключити з актового запису про його народження  відомості про батька дитини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив із того, що актовий запис про народження дитини був проведений за заявою позивача у 1994 році, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю України, який був чинним на цей час, а оскільки позивач пропустив річний строк, передбачений ст. 56 цього Кодексу, для оспорювання свого батьківства, то відсутні й правові підстави для задоволення його позову.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи і узгоджуються з нормами матеріального права.

Так,  судом установлено, що позивач у листопаді 1994  року особисто звертався у відповідні органи з заявою про реєстрацію народження сина ОСОБА_6, тобто знав про проведення такого актового запису (а.с.36-37).

Відповідно до висновків судово-медичного експерта імунолога від 14.07.2008 року №78 і від 27.07.2011 року №282 вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_6 складає 99,99999 % ( а.с.13-20,53-55).  

Оскільки правовідносини виникли у 1994 році, то в силу п. 1 Прикінцевих положень СК України 2004 року цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом застосовується до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 56 КпШС України, чинним на час спірних сімейних відносин, особа, яка записана як батько, має право оспорити проведений запис протягом року з часу, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

У зв’язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як положення СК України застосовуватись не можуть, є правильним.    

Інші доводи є несуттєвими і спростовуються здобутими по справі доказами та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим по справі доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору судом не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2011 року в цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: