ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/68638/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаряТитенко М.П.,

за участю представників

позивача:не з’явився,

відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.05.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 р.

у справі № 2а-925/11/2770

за позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про           визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (надалі –позивач, ФОП ОСОБА_7.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (надалі –відповідачі, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача здійснити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.05.2011 р. (суддя –О.І. Майсак), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –С.Ю.Яковенко, судді: О.В. Дугаренко, Т.В. Дадінська), адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо зарахування коштів, направлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на сплату штрафних санкцій за рішенням від 03.08.2010 р. № 0004522330, у рахунок погашення заборгованості за рішенням від 07.09.2004 р. № 4062330; зобов’язано внести зміни до облікової картки позивача шляхом списання суми заборгованості зі штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 1 373,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку з самостійним зарахуванням відповідачем, сплачених позивачем податкових зобов’язань з податку за землю у рахунок погашення боргу підприємця з штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих йому податковим органом за результатами перевірки.

Вирішуючи питання про правомірність дій податкової інспекції та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції, яка підлягає розгляду у судовому порядку.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, у частині вимог щодо зобов’язання відповідача внести зміни до облікової картки ФОП ОСОБА_7 шляхом списання суми заборгованості зі штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 1 373,00 грн. зважаючи на наступне.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті третьої Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123 визначено, що даною Інструкцією встановлюється виключно порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.1 розділу 3 згаданої Інструкції визначено мету відкриття органами державної податкової служби на кожний поточний рік особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу - облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки, в тому числі і свідчать про виникнення його права на повернення зайво сплачених сум в рахунок оплати вартості торгових патентів.

Отже, саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, дії податкового органу щодо обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду у суді, провадження в адміністративній справі у цій частині слід закрити.

Що стосується задоволення судами першої та апеляційної інстанцій позовних вимог підприємця у частині визнання протиправними дій відповідача щодо зарахування коштів, направлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на сплату штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 03.08.2010 р. № 0004522330, у рахунок погашення заборгованості за рішенням від 07.09.2004 р. № 4062330, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2004 р. відповідачем було прийнято рішення № 4062330/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 375,00 грн., за порушення приписів пунктів 1, 3, 4 статті 17 та пункту 4 статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виявлених 30.07.2004 р. працівниками податкового органу під час проведення перевірки позивача з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу (акт перевірки №27013468/2330).

Проте, станом на початок серпня 2010 р., визначена рішенням від 07.09.2004 р. №4062330/0 сума штрафних (фінансових) санкцій підприємцем сплачена не була, та податковим органом у судовому порядку не стягувалась.

У подальшому, а саме 24.07.2010 р. податковим органом проведено перевірку позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, під час якої було виявлено порушення позивачем приписів пункту 9 статті 13 та пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За виявлені порушення відповідачем нараховано підприємцю штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 720,00 грн., відображені у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.08.2010 р. № 0004522330.

Позивач 11.08.2010 р. платіжним дорученням № 15524959 сплатив суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 720,00 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.08.2010 р. № 0004522330. Проте, сплачені підприємцем кошти були спрямовані податковим органом на погашення заборгованості за рішенням від 07.09.2004р. №4062330/0, з тих підстав, що заборгованість погашається попередньо погашенню зобов’язань, які не є заборгованістю, у порядку календарної черговості їх виникнення.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя від 28.01.2011 р. № 657/10/24-0, у якому спростовано наявність у позивача будь-якої заборгованості з сплати штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 07.09.2004 р. №4062330/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 30.07.2004 р. № 27013468/2330.

Протягом періоду, який перевірявся чинною була Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України № 37 від 12.05.1994 р. із змінами та доповненнями та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.05.1994 за № 114/323 (надалі –Інструкція № 37), а також Інструкція, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 р. (надалі –Інструкція № 276), якими визначено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.

При цьому, в силу пункту 5.3 Інструкції № 37 при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу»на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Згідно з пунктом 1.6 Інструкції № 276 проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Отже , з аналізу викладених норм вбачається, що операції на особових рахунках проводяться у хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених у них призначень платежів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо заборони податкового органу змінювати призначення платежу з власної ініціативи.

А відтак, висновки судів у частині визнання протиправними дії відповідача щодо зарахування коштів, направлених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на сплату штрафних санкцій за рішенням від 03.08.2010 р. № 0004522330 є правильними.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів попередніх інстанцій щодо зобов’язання податкового органу внести зміни до облікової картки позивача шляхом списання суми заборгованості зі штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 1 373,00 грн. слід скасувати, а провадження в адміністративній справі у цій частині закрити, у решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.05.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 р. у справі №2а-925/11/2770 щодо зобов’язання податкового органу внести зміни до облікової картки позивача шляхом списання суми заборгованості зі штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 1 373,00 грн. скасувати та провадження в адміністративній справі у цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.05.2011р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.

Судді(підпис)Бившева Л.І.

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Маринчак Н.Є.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

Суддя                                                                         А.М. Лосєв