ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" грудня 2011 р. м. Київ К/9991/68414/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Маринчак Н.Є.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаряТитенко М.П.,
за участю представників
позивача:Бухарєва С.В.,
відповідача:Шкодича Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2011 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р.
у справі № 2а-410/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання неправомірними дії щодо невизнання податкової декларації та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»(надалі –позивач, ТОВ «Геотехнології») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання неправомірними дії щодо невизнання податкової декларації та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2011 р. (суддя –Є.В. Аблов), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Є.В. Чаку, судді: А.Ю.Коротких, Н.М. Літвіна) позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»за листопад 2010 р.; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва визнати податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»за листопад 2010 р. В іншій частині –відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2010 р. позивачем подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 р.
Однак, листом від 21.12.2010 р. № 70666/10/28-411 податковий орган повідомив позивача про те, що подану ним Декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 р. не визнано як податкову звітність, у зв’язку тим, що вона заповнена з порушенням підпункту 3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982 (надалі Порядок).
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з підпунктом 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення сумі податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податковою кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку і заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, даним законом передбачений вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність як податкову.
Крім того, положеннями Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 р. визначено, що працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб, печатки платника податків, обов'язкових реквізитів, обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У відповідності із зазначеної методикою під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи: місцезнаходження платника податків; назва органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми): підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
Під час дослідження декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р. наданої ТОВ «Геотехнології»судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вона заповнена у друкованому вигляді без виправлень, у рядках, де відсутні дані, проставлений прочерк, декларація підписана посадовою особою та скріплена печаткою підприємства.
Тобто судами підтверджено відповідність декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р. вимогам підпункту 3.3 Порядку.
Надана відповідачем під час судового розгляду декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 р., у якій є виправлення дати з 19.12.2010 р. на 20.12.2010 р., була обґрунтовано не взята судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки на декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р., наданій до суду представником позивача, та на якій міститься штамп ДПІ у Печерському районі м. Києва про отримання оригіналу декларації, відсутні будь-які виправлення, що свідчить про те, що примірник декларації за листопад 2010 р., який залишився у представника позивача відповідає оригіналу декларації наданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у частині невизнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»за листопад 2010 р. та зобов’язання відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Геотехнології»за листопад 2010 р. податковою звітністю.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у справі № 2а-410/11/2670 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Ланченко Л.В.
(підпис)Маринчак Н.Є.
(підпис)Пилипчук Н.Г.
Суддя А.М. Лосєв