ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2011 року м. Київ К/9991/75896/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Маринчак Н.Є.
Острович С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2011 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 р.
у справі № 2а-1083/11/2670
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(надалі –позивач, ПАТ «Комерційний банк «Надра») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі –відповідачі, СДПІ по роботі з ВПП) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2011 р. (суддя –Б.В. Санін), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –С.Б. Шелест, судді: О.М.Романчук, О.Є. Пилипенко), адміністративний позов задоволено повністю: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.06.2010 р. № 0000894310/0, від 18.08.2010 р. № 0000894310/1 та від 27.10.2010 р. № 0000894310/2; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині своєчасності виконання платіжного доручення Закритого акціонерного товариства «СК «В.І.П.»на перерахування узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій за 2008 рік, за результатами якої 25.05.2010 р. складено акт № 267/43-10/20025456 (надалі –акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 8.2 статті 8 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(надалі –Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») з урахуванням приписів підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі –Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), що виразилося у порушенні строку виконання платіжного доручення Закритого акціонерного товариства «СК «В.І.П.»(надалі –ЗАТ «СК «В.І.П.») на перерахування узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій.
На підставі акта податковим органом складено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2010 р. № 0000904310/0, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 435,80 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, останнє залишено податковими органами без змін, а скарги позивача –без задоволення.
Перевіркою встановлено, що 09.02.2010 р. ЗАТ «СК «В.І.П.»подала до філії позивача платіжне доручення № 1 на суму 60 000,00 грн.
Однак через несвоєчасне виконання позивачем згаданого платіжного доручення у ЗАТ «СК «В.І.П.»виникла заборгованість з податку на прибуток страхових організацій у сумі 42 786,00 грн., що в подальшому призвело до виникнення податкового боргу по податковому зобов’язанню з податку на прибуток страхових організацій у ЗАТ «СК «В.І.П.».
У зв’язку з чим, відповідач дійшов висновку щодо порушення ПАТ «Комерційний банк «Надра»приписів підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону України від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (надалі –Закону України «Про банки і банківську діяльність») з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 р. у Вікдритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра»введена Тимчасова адміністрація та призначений тимчасовий адміністратор строком на один рік, про що свідчить публікація у газеті «Урядовий кур’єр»від 13.02.2009 р. № 26 (3932). Цією ж постановою Національного банку України з 10.02.2009 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширювався на зобов’язання позивача та дію якого постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 р. № 452 продовжено до 10.02.2010 р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснено у період дії мораторію.
Згідно з приписами підпункту 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:
за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку;
за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що у період дії в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів заборонено застосовувати штрафні санкції, передбачені підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
А відтак, податковим органом було незаконно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.06.2010 р. № 0000894310/0, від 18.08.2010 р. № 0000894310/1 та від 27.10.2010 р. № 0000894310/2.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 р. у справі № 2а-1083/11/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Ланченко Л.В.
(підпис)Маринчак Н.Є.
(підпис)Острович С.Е.
Суддя А.М. Лосєв