23 жовтня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що він тривалий час працює на залізничному транспорті, останнім часом працював у відповідача в Центрі ревізій і контролю на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з реорганізацією адміністрація перевела його на роботу за контрактом. Останній контракт було укладено 3 травня 2001 року строком на два роки - до 3 травня 2003 року. 30 квітня 2003 року його попередили, що після закінчення строку дії контракту новий контракт з ним укладатися не буде. За наказом НОМЕР_1 його було звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу ревізій і контролю Одеської залізниці у зв'язку із закінченням строку дії контракту відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. Посилаючись на те, що його звільнення та укладені з ним контракти є  незаконними, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2004 року позов задоволено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалене в справі рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2004 року залишити без змін.

           Ухвала оскарженню не підлягає.