25 жовтня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської середньої школи № 90, відділу освіти Сихівської районної адміністрації м. Львова, виконавчого комітету Львівської міської ради про стягнення невиплаченої в строк надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, суми індексації та компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

Позивачка звернулася до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що працює на посаді вчителя школи № 90 м. Львова, має загальний стаж педагогічної роботи понад 10 років. Посилаючись на те, що з вини відповідача належні їй суми грошового забезпечення за період 1997-2000 років у передбачених Законом України “Про освіту” розмірах не виплачувались, позивачка просила суд задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2004 року, позов задоволено. 

У касаційній скарзі відділ освіти Сихівської районної адміністрації м. Львова просить скасувати ухвалені в справі рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу відділу освіти Сихівської районної адміністрації м. Львова відхилити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2004 року залишити без змін.

           Ухвала оскарженню не підлягає.