19 жовтня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації,  про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, за  касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2004 року,

                             встановила:

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом  до ОСОБА_2 про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним.

Зазначала, що згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації за НОМЕР_1 та ордеру НОМЕР_2, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, їй та членам її сім'ї - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було надано квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 була вписана в зазначений ордер незаконно, оскільки була  громадянкою Росії,  раніше проживала в квартирі АДРЕСА_2 без права на прописку, а також на те, що жоден із членів сім'ї не давав згоди на її постійну прописку, просила визнати ордер на жиле приміщення недійсним. 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

           Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                                       ухвалила:

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.