У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          25 жовтня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до вокзалу станції Львів  Львівської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

             У травні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом НОМЕР_1 відповідач незаконно звільнив її з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

             Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 5 лютого 2004  року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від  17 травня 2004  року,  у задоволенні позову відмовлено.

            У касаційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 5 лютого 2004  року та  ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2004  року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін