У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         25 жовтня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення,

в с т а н о в и л а :

               У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач, шлюб з яким розірвано, проживаючи у квартирі, яка належить їй на праві власності, своїми діями створює неможливі умови для спільного проживання.

             Рішенням Оболонського  районного суду м. Києва від 23 березня 2004 року позов  задоволено.

             Рішенням Апеляційного суду  м. Києва від 15 червня 2004 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено; одночасно відповідача попереджено про недопустимість неправомірної поведінки по відношенню до позивачки та неповнолітньої доньки.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржуване  рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду  м. Києва від 15 червня 2004 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін