ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" грудня 2011 р. м. Київ К/9991/60751/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач),
Веденяпіна О.А.,
Кочана В.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2010 року та постанову Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про встановлення надбавки до пенсії за віком та перерахунку пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
01 лютого 2010 року ОСОБА_6 пред’явила позов до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (далі –УПФ) про поновлення строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок, стягнути і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 742 грн. 65 коп., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 772 грн., з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1195 грн. 20 коп.
Постановою Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Поновлено строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_6 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська перерахувати ОСОБА_6 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Визнано противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська протягом 2009 року щодо нарахування ОСОБА_6 підвищення, як особі, що набула статусу дитини війни, відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська перерахувати ОСОБА_6 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і провести відповідні виплати, виплата яких передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни »(в редакції від 18 листопада 2004 року), за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з відрахуванням фактично отриманих коштів за цей же період. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове судове рішення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, має статус «дитина війни».
Суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили період, під час якого позивач мав право на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення мін до деяких законодавчих актів України», ці норми втратили чинність і не підлягали застосуванню.
УПФ повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивачу підвищення до пенсії у 2007-2008 роках не виплачувалось так як пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що дії УПФ є протиправними лише з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України, а тому УПФ повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки суд першої інстанції поновив строк звернення до суду та вийшов за межі позовних вимог.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями до статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни».
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що УПФ проводило виплати на підставі пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року №530.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни»установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Згідно із частиною 4 статті 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягає стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2010 року та постанову Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді:
Суддя В.С. Заяць