ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" листопада 2011 р. м. Київ К/9991/68619/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.
Костенко М.І.
Ланченко Л.В.,
за участю секретаряТитенко М.П.,
за участю представників
позивача:не з’явився,
відповідача:Сметанюка І.М.,
прокуратуриСуходольського С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2010 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 р.
у справі № 2а-7287/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
за участю прокурора Оболонського району м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд» (надалі –позивач, ТОВ «Компанія «Енерготрейд») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі –відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), за участю прокурора Оболонського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2010 р. (суддя –С.К. Каракашьян), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Я.М. Собків, судді: О.Є.Сорочко, В.Г. Усенко), позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.09.2009 р. № 0000792304/0, від 25.11.2009 р. №0000792304/1, від 03.02.2009 р. № 0000792304/2 у частині визначення позивачу суми 151 210,00 грн. податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування 131 472,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій. У решті позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої 17.08.2009 р. складено акт № 466-23-4-33240206 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 646 967,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2 810 434,00 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.09.2009р. № 0000792304/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 4 495 366,70 грн., у т.ч. 2 646 967,00 –основного платежу та 1 848 399,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій; від 09.09.2009р. №0000782304/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 215 652,22 грн., у т.ч. 2 810 434,81 –основного платежу та 1 405 217,41 грн. –штрафних (фінансових) санкцій
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені податковими органами без змін, а скарги позивача –без задоволення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнік-ком»(надалі –ТОВ «Компанія «Юнік-ком») було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 29.09.2008 р. №01/ЕК-08.
Умовами пункту 4.1 пункту 4 зазначеного договору передбачалось, що документи, які підтверджують факт прийому-передачі природного газу повинні передаватися до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України».
Згідно з наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі газу від 31.10.2008р., ТОВ «Компанія «Юнік-ком»передало, а позивач прийняв природний газ обсягом 5 412,206 тис.м3.
Оплату за отриманий природний газ ТОВ «Компанія «Енерготрейд»здійснило протягом жовтня листопада 2008 р. у повному обсязі, а саме на суму 7 797 150,4 грн., у т.ч. податок на додану вартість 1 299 525,06 грн.
Разом з тим, податковим органом було подано запит до Об’єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»з вимогою надати інформацію щодо придбання позивачем природного газу у ТОВ «Компанія «Юнік-ком», надходження та розподіл природного газу та його реалізацію для промислових споживачів України, інформацію щодо руху у ПСГ ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»природного газу ТОВ «Компанія «Енерготрейд»за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2009 р.
У відповідь на запит Об’єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»своїм листом від 06.08.2009р. №14167/10 повідомило, що інформації про будь-які взаємовідносини, у тому числі придбання природного газу ТОВ «Компанія «Енерготрейд»у ТОВ «Компанія «Юнік-ком»відсутні.
Зазначені обставини позивачем спростовано не було жодним належним доказом.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність віднесення позивачем сплачених ТОВ «Компанія «Юнік-ком»сум до валових витрат та формування, на їх підставі, податкового кредиту.
Крім того, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Компанія «Енерготрейд»та ТОВ «БРК «Соло-М»було укладено агентську угоду від 27.12.2007 р. № 2/01 КЕ, за якою останнє зобов’язалося здійснити: комерційно-маркетингові дослідження ринку природного газу; пошук потенційних покупців; влаштувати зустрічі покупців з ТОВ «Компанія «Енерготрейд» тощо.
На підтвердження факту надання агентських послуг ТОВ «БРК «Соло-М»склало акти виконаних робіт про пошук покупців природного газу у розрізі областей: від 30.06.2008 р. №5, від 31.07.2008 р. № 6, від 31.08.2008 р. № 7., від 30.09.2008 р. № 8, від 31.10.2008 р. № 9, від 30.11.2008 р. № 10, від 31.12.2008 р. № 11 та відповідний звіт.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що у даних актах та у звіті агента відсутня будь-яка інформація як щодо знайдених покупців, так і щодо інших наданих послуг.
Будь-яких інших доказів на підтвердження реальності укладеної угоди позивач надати не зміг, мотивуючи тим, що документи, які підтверджують реальність виконання зазначеної угоди були вилучені у процесі розслідування кримінальної справи.
З метою прийняття законного та обґрунтованого рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва звернувся до Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Києві з проханням надати копії вилучених документів ТОВ «БРК «Соло-М», а саме копії актів виконаних робіт та податкові накладні.
У відповідь на вказаний запит Державна податкова адміністрація України повідомила, що дані документи залучено до кримінальної справи № 70-00476, порушеної відносно ОСОБА_9, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України, яка 29.04.2010 р. направлена до Шевченківського районного суду м. Києва.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із проханням надати копії вилучених документів ТОВ «БРК«Соло-М», а саме копії –актів виконаних робіт та податкових накладних, виписаних вказаним підприємством на адресу ТОВ «Компанія»«Енерготрейд».
Даючи відповідь на вказаний запит Шевченківський районний суд міста Києва повідомив, що у матеріалах кримінальної справи № 70-00476, порушеної відносно ОСОБА_9, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України, які складаються з 21 тому, відсутні протокол виїмки та огляду від 20.03.2009 р. і документи ТОВ «БРК «Соло-М», а саме: копії актів виконана них робіт та податкових накладних, виписаних ТОВ «БРК «Соло-М»на адресу ТОВ «Компанія «Енерготрейд».
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що віднесення до складу валових витрат витрат, пов’язаних із виконанням ТОВ «Компанія «Енерготрейд»та ТОВ «БРК «Соло-М»агентської угоди від 27.12.2007 р. № 2/01 КЕ, не підтверджених належними первинними документами, призвело до завищення позивачем суми валових витрат за IV квартал 2008 р. на суму 1 063 319,46 грн.
Також перевіркою встановлено, що між ТОВ «Компанія «Енерготрейд»та ТОВ «Еко 101»було укладено договір від 04.10.2007 р. № 46, на виконання умов якого ТОВ «Еко 101»зобов’язалося надати консультаційні послуги з юридичного супроводу підприємницької діяльності позивача у 2007 році.
На підтвердження виконання умов даного договору контрагентом позивача було складено Акт від 30.11.2007 р. № 73 про надання консультаційних послуг по юридичному супроводу підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Енерготрейд»за 2007 рік на суму 44 583,33 грн., у т.ч. податок на додану вартість у розмірі 8 916,67 грн. та видано податкову накладну від 30.11.2007 р. № 213.
Разом з тим, податковим органом було встановлено відсутність будь-якої інформації про те, де, коли та яким чином надавались ці послуги замовнику –ТОВ «Компанія «Енерготрейд». Тобто жодних первинних документів, які б свідчили про надання ТОВ «Еко 101»юридичних послуг позивачу для проведення документальної перевірки надано не було.
У зв’язку з чим, відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для віднесення витрат за договором від 04.10.2007 р. № 46 до складу валових витрат.
Аналогічні висновки податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат стосуються і витрат, пов’язаних із отриманням позивачем послуг за договорами з: ПП «Мандарин 2004»про надання інформації щодо діяльності конкурентів; ТОВ «Компанія «Туркарго»про надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг; ТОВ «Істейт-Груп ЛТД»про надання агентських послуг; ТОВ «КГ «Онікс», ТОВ «Сервісплюстар»,ТОВ «РКК «Гравес-транслізинг»та ПП «Аолеон»про надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Колегія суддів касаційної інстанції даючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, у частині фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вважає їх обґрунтованими та законними, з огляду на те, що ні наданими позивачем доказами, ні наявними матеріалами справи не підтверджується реальність господарських операцій з отримання ТОВ «Компанія «Енерготрейд»природного газу та вище перелічених послуг.
Що стосується донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток у зв’язку з порушенням сторонами договорів оренди приписів Житлового кодексу Української РСР та визнання таких договорів нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Компанія «Енерготрейд»орендувало у суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_11 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1., площею 229,6 м2, на підставі договорів оренди: від 28.09.2007 р. № 2/20/1-1КЕ, від 01.12.2007 р. №2/24-1КЕ, від 01.01.2009 р. №2/01-1 КЕ,
Статтею 8 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у не жилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
З посиланням на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач дійшов висновку, що в разі, коли підприємство здійснює витрати у вигляді орендної плати, плати за комунальні послуги та електроенергію в офісі, розміщеному в квартирі, то такі витрати підприємство не має права включати до складу валових витрат, оскільки квартира, в якій розміщений офіс, не переведена у нежитловий фонд згідно з нормами Житлового кодексу Української РСР та понесені витрати не можуть вважатися пов’язаними із господарською діяльністю.
Разом з тим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт використання ТОВ «Компанія «Енерготрейд»орендованого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у власній господарській діяльності.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори оренди порушували публічний порядок або спричинили несплату податкових зобов’язань з податку на прибуток у матеріалах справи відсутні та відповідачем надані не були.
Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій недотримання орендарем та орендодавцем норм Житлового кодексу Української РСР не є підставою для донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток, оскільки норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачають відповідальності за порушення норм Житлового кодексу Української РСР.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»у справі № 2а-7287/10/2670 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Голубєва Г.К.
(підпис)Костенко М.І.
(підпис)Ланченко Л.В.
Суддя А.М. Лосєв