Справа № 2-471/08

Рішення

Іменем України

17 квітня 2008 року                                                                            місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі :  головуючого - судді       Артюх К.В.

                  при секретарі           Крохмальної Л.В., Горбік Т.А., Скугоревої Н.О.

за участю представників позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2., представника відповідача Примак В.В., третьої особи ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_4до Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру „Поліськгеодезкартографія”, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, втрати упущеної вигоди та компенсації моральної шкоди, заподіяної здоров'ю від злочину внаслідок ДТП,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, втрати упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.12. 2004 року біля 17 години ОСОБА_3. керуючи службовим, технічно справним автомобілем марки ГАЗ-3110, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ДП „Поліськгеодезкартографія” м. Житомир, рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год в темну пору доби, при наявності туману з видимістю 100м. по автостраді ЧАЕС- м. Чорнобиль, покритій сніговим накатом, в зоні відчуження ЧАЕС Київської області в напрямку м. Чорнобиль. 

Рухаючись на 13-му км. вказаної автостради ОСОБА_3.  невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, втратив пильність, в результаті чого своєчасно не побачив перешкоду у вигляді автобусу марки „ЛАЗ-695Н”, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ПП  Агрофірма „ Мрія”, м. Славутич Київської області, який вимушено стояв на 13 км. + 49 м. вказаної дороги на смузі його руху у зв'язку з несправністю двигуна з увімкненими габаритними вогнями, світлом в салоні та підсвіткою під капотом моторного відсіку, видимість яких, згідно протоколу огляду місця ДТП  від 02.12.2004 року склала 100м. У цей час побачив на своєму руху темну пляму, яку сприйняв, як перешкоду для руху, але відразу не вжив заходів, передбачених п.12.3 ПДР, а саме негайно не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки керованого автомобіля і, не впевнившись, що це буде небезпечним прийняв вліво та розпочав її об'їзд по зустрічній смузі. Скерувавши автомобілем ліворуч, він побачив у світлі фар, що пляма поширюється і на зустрічну смугу, знову ж таки не прийняв вказаних заходів.  Наблизившись ближче до плями, ОСОБА_3. побачив, що то є люди, після чого скерував автомобіль вправо, і тільки тоді розпочав гальмувати керованим автомобілем, втративши час і необхідну для гальмування відстань у результаті своїх невиправданих і небезпечних в даній дорожній обстановці ( в умовах недостатньої видимості та слизького снігового накату) дій ОСОБА_3. не встиг зупинити керованого автомобіля до автобусу  марки „ ЛАЗ-695 Н” реєстраційний номер НОМЕР_2, який побачив до початку гальмування, і допустив на 14 км. зазначеної дороги наїзд на вказаний автобус і на водія - позивача по справі, який  стояв біля моторного відсіку задньої частини автобусу, нахилившись до двигуна і усував неполадки в його роботі в зв'язку з чим не побачив  наближення автомобіля.

У результаті наїзду, згідно висновків судово-медичної експертизи № 11 від 18.02.205 року та комісійної судово-медичної експертизи № 3 /К від 10.05.2006 року, ОСОБА_4. були спричинені тілесні ушкодження у вигляді багато уламкового перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки із зміщенням, посттравматичної нейропатії малогомілкового нерву, черезвертального перелому правої великогомілкової кістки із зміщенням,  рваної рани правого стегна, пошкодження внутрішньо - бокової зв'язки правого колінного суглобу, садини лівої нижньої кінцівки, які утворилися від дії грубої механічної сили, найбільш вірогідно виступаючими частинами транспортного засобу, що рухався під час знаходження потерпілого у вертикальному положенні, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я на строк більше трьох тижнів та спричинили втрату працездатності на 30%, яка знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими ушкодженнями  і належить до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та інвалідність.

За допущені водієм ОСОБА_3. порушення вимог п.п.1.5,2.3 (б),12.1,12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходяться у прямому причинному зв'язку з даною ДТП та наслідками, що настали, органом досудового слідства відносно ОСОБА_3. порушено кримінальну справу за ч.1 ст.268 КК України.

28 листопада 2007 року постановою Іванківського районного суду Київської області, ОСОБА_3. , відповідно до п. „б” ст.1, ст.6 Закону України „ Про Амністію” від 19.04.2007 року звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, провадження у справі закрито, цивільний позов залишено без розгляду.

            Відповідач добровільно не бажає відшкодувати збитки, завдані здоров'ю позивача внаслідок ДТП, тому в позовній заяві ставиться питання про стягнення  з відповідача матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн., яка складається із затрат понесених на оплату адвокатських послуг - 3000 грн., затрат понесених на лікування та харчування в зв'язку з отриманням травми від ДТП та каліцтвом - 3000 грн., затрат, понесених на транспортні послуги в суд Іванківського району - 4000 грн.; про стягнення упущеної вигоди, яка включає в себе втрату реальних доходів та безпосередні і прямі збитки, які позивач оцінює у 35 700 грн., вказуючи на те, що ставши інвалідом, він позбавлений можливості повноцінно працювати та отримувати заробіток; про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

            В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, при цьому послались на обставини, зазначені в позовній заяві.  Просили позов задовольнити в повному обсязі. В судове засідання надали докази, що позивачу 04.04.2008 року визначено 25% втрати професійної працездатності з 01.11.2007року у зв'язку з травмою на виробництві, зазначивши, що група інвалідності не встановлена, оскільки позивач не проходив курс стаціонарного лікування.

            Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказуючи на те, що відсутні докази, які б свідчили про вину ОСОБА_3. у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 02.12.2004р.. Вважає, що винним у даній ДТП є позивач, а тому з зазначених підстав просив в задоволенні позову відмовити. З людських міркувань згодні виплатити позивачу витрати на лікування.

            Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними, необґрунтованими, поданими без відповідних доказів його вини у вчиненні ДТП.

            Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5. пояснив, що  позивач звернувся до нього з проханням про надання транспортних послуг для поїздок в судове засідання до Іванківського районного суду Київської області, на що він погодився, після чого  домовились про оплату даних послуг і уклали відповідний Договір. 

            Свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні пояснив, що в день коли сталася ДТП, він знаходився в автомобілі „ Волга” на задньому сидінні. Видимість була погана, був туман, дорога слизька. Як проїхали КПП , водій сказав, що побачив перед автомобілем людей, які розбіглися в різні сторони коли побачили фари машини, водій став гальмувати і стукнувся з автобусом. Попереджувальних знаків біля автобусу не бачив.

            Свідок  ОСОБА_7. в судовому засіданні пояснив, що він проїжджав перед ДТП , був туман, сніг, ожеледиця. Проїхавши КПП, замітив темну пляму, під'їхавши ближче побачив автобус, який стояв. Біля нього, ззаду, збоку та на дорозі знаходились люди, попереджувального знаку не бачив.

            Свідок ОСОБА_8. в судовому засіданні пояснив, що в день ДТП був сильний туман, ОСОБА_3. їхав зі швидкістю 50-45 км/год, фари були включені. Помітивши темне п'ятно, водій повернув вліво, побачивши , що там знаходилась група людей, повернув вправо і побачив, що там теж були люди, після чого водій прийняв рішення їхати прямо. Відчув удар і вони зупинились.  В автобусі була піднята кришка, світу в салоні не бачив, ніяких знаків біля автобусу не було.

            Вислухавши осіб, які брали участь у справі, свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., дослідивши матеріали справи та розглядаючи позов в межах заявлених вимог та по наданих суду доказах, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з надісланих з Іванківського районного суду Київської області копій документів з кримінальної справи №1-271/07 по обвинуваченню ОСОБА_3у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, а саме: протоколу огляду місця ДТП від 02 грудня 2004 року ( а.с.131-132), схеми до протоколу огляду місця ДТП ( а.с.135-136), протоколу огляду та затримання транспорту від 02 грудня 2004 року ( а.с.137), протоколу огляду транспорту ( Газ-3110) від 04 грудня 2004 року ( а.с.138), протоколу огляду транспорту ( Лаз) від 4 грудня 2004 року ( а.с.139), та не заперечується представником відповідача і третьою особою ОСОБА_3, 02 грудня 2004 року біля 17 години  на 13 кілометрі автодороги Чорнобиль -ЧАЕС, водієм ОСОБА_3, який керував службовим технічно справним автомобілем марки ГАЗ - 3110 державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ДП „Поліськгеодезкартографія” м. Житомир, здійснено наїзд на водія автобуса ЛАЗ-695 Н державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_4., який стояв біля задньої частини автобуса.

На водіїв ОСОБА_4. та ОСОБА_3.  02 грудня 2004 року був оформлений подорожній лист, на ОСОБА_4. - Малим приватним підприємством „Агропромишленна” фірма „ Мрія” (а.с.140), на  ОСОБА_3. - Поліським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру   м. Житомир ( а.с.141).

Відносно водія ОСОБА_3.  було порушено кримінальну справу за ознаками  злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 

Іванківським районним судом Київської області  05 червня 2007 року, винесено вирок, відповідно до якого ОСОБА_3визнано винним за ч.1 ст. 268 КК України і який Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду від 10 жовтня 2007 року  скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд( а. с. 7-12, 13-15).

Згідно Постанови Іванківського районного суду Київської області від 28 листопада 2007 року, ОСОБА_3.  відповідно до п. ”б” ст.1,ст. 6 КК України „ Про амністію”, звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, провадження по справі закрито, цивільний позов залишено без розгляду ( а. с. 81).

Як вбачається з Постанови Іванківського районного суду Київської області від 28 листопада 2007 року,  02 грудня 2004 року біля 17 години, ОСОБА_3., керуючи службовим, технічно справним автомобілем марки ГАЗ-3110, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ДП Поліськгеодезкартографія", м. Житомир, рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год, в темну пору доби, при наявності туману з видимістю 100 м. по автодорозі ЧАЕС - м. Чорнобиль, покритій сніговим накатом, в зоні відчуження ЧАЕС Київської області в напрямку м. Чорнобиль.

Рухаючись на 13-му км. вказаної автодороги, ОСОБА_3. невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, втратив пильність, в результаті чого своєчасно не побачив перешкоду у вигляді автобусу марки „ЛАЗ-695Н" реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ПП Агрофірма „Мрія", м. Славутич Київської області, який вимушено стояв на 13 км + 49 м вказаної дороги на смузі його руху у зв'язку з несправністю двигуна з увімкненими габаритними вогнями, світлом в салоні та під світкою під капотом моторного відсіку, видимість яких, згідно протоколу огляду місця ДТП від 02.12.2004 року складала 100 м. У цей час ОСОБА_3. побачив на своїй смузі руху темну пляму, яку сприйняв як перешкоду для руху, але відразу не вжив термінових заходів, передбачених п.12.3 ПДР, а саме негайно не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки керованого автомобіля і, не впевнившись, що це буде безпечним, прийняв вліво та розпочав її об'їзд по зустрічній смузі. Скерувавши автомобіль ліворуч, він побачив у світлі фар, що пляма поширюється і на зустрічну смугу, знову ж таки не прийняв вказаних заходів. Наблизившись ближче до плями, ОСОБА_3. побачив, що то є люди, після чого скерував автомобіль вправо, і тільки тоді розпочав гальмування керованим ним автомобілем, втративши час і необхідну для гальмування відстань. У результаті своїх невиправданих і небезпечних в даній дорожній обстановці ( в умовах недостатньої видимості та слизького снігового накату) дій, ОСОБА_3. не встиг зупинити керованого автомобіля до автобусу марки „ЛАЗ-695Н" реєстраційний номер НОМЕР_2, який побачив до початку гальмування, і допустив на 14 км. зазначеної дороги наїзд на вказаний автобус, та наїзд на водія ОСОБА_4, який в момент ДТП знаходився на проїзній частині автодороги як пішохід, стоячи біля моторного відсіку задньої частини автобусу, та, нахилившись до двигуна, усував неполадки в його роботі і не бачив зближення автомобіля.

            У результаті наїзду потерпілому ОСОБА_4. згідно висновків судово-медичної експертизи № 11 від 18.02.2005 року та комісійної судово-медичної експертизи № 3/К від 10.05.2006 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки із зміщенням, посттравматичної нейропатії малогомілкового нерву, черезвертельного перелому правої великогомілкової кістки із зміщенням, рваної рани правого стегна, пошкодження внутрішньо-бокової зв'язки правого колінного суглобу, садини лівої нижньої кінцівки, які утворилися від дії грубої механічної найбільш вірогідно виступаючими частинами транспортного засобу, що рухався під час знаходження потерпілого у вертикальному положенні, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я на строк більше трьох тижнів та спричинили втрату працездатності на 30%, яка знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими ушкодженнями і належить до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Своїми діями ОСОБА_3. порушив вимоги ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, а саме: п. 1.5 відповідно до якого „ дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків”; п.2.3 „для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі"; п.12.1 „під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним"; п.д.12.3 „ у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди".

Допущені водієм ОСОБА_3. порушення вимог п. п. 1.5, 2.3(б), 12.1, 12.3 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з даною ДТП та наслідками, що настали.

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_3.  в своїх запереченням проти позову  вказують на відсутність доказів які б свідчили, що дорожньо-транспортна пригода 02 грудня 2004 року сталася з вини водія ОСОБА_3., оскільки він винним себе не визнавав і вирок суду, який би набрав законної сили і підтверджував його вину у зазначеній ДТП, не виносився. Також представник відповідача просив призначити по справі повторну  авто технічну експертизу посилаючись на те, що при розгляду  кримінальної справи дана експертиза проведена не була.

Враховуючи, що для з'ясування обставин справи суду надані висновки автотехнічної експертизи, які було проведено по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3. за ч.1 ст.268 КК України, а згідно повідомлення експерта Київського науково-дослідного інституту від 07.02.2007 року та від 11.04.2007 року (а.с.122,176), надання висновку авто товарознавчої експертизи неможливо, тому ухвалою суду від 17.04.2008 року в задоволенні даного клопотання було відмовлено.

            З досліджених належно завірених копій документів, надісланих з кримінальної справи № 1-271/07 по обвинуваченню ОСОБА_3. у скоєнні злочину , передбаченого ч.1 ст.286 КК України, судом встановлено,  що згідно висновку експерта № 1070 від 26 травня 2006 року на а.с.151-152, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02 грудня 2004 року, водій автомобіля ГАЗ-3110 ОСОБА_3. мав технічну можливість відвернути зіткнення з автобусом ЛАЗ-965Н  шляхом застосування термінового гальмування з момент виникнення небезпеки для руху.  За дорожніх обставин, які були під час ДТП, водій автомобіля ГАЗ-3110, з технічної точки зору, повинен був діяти згідно вимог таких пунктів Правил дорожнього руху:

- п.12.2 . тобто в темну пору доби швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості елементів дороги;

- п.12.3, тобто з моменту виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів по зменшенню швидкості руху автомобіля аж до його зупинки.

            Відповідно до протоколу відтворення обстановки і обставин події  від 31.01.2007 року на а.с.160-161, водій ОСОБА_3. знаходячись метрів за 90 від автобуса, розмовляв з пасажиром і його голова була повернута  в напрямку пасажира, який сидів справа. З цієї ж відстані було дуже добре видно, що в автобусі були включені габаритні вогні і задні, що розташовані на боках, верхні червоні, що розташовані по боках автобусу на його даху. Також під капотом автобусу горіла дуже яскрава лампочка, яка освітлювала задню частину автобусу під капотом, а також людей , що стояли біля нього і проїзну частину дороги навколо задньої частини автобусу.

            Відповідно до протоколу відтворення обстановки і обставин події від 31.01.2007 року на а.с.162, зазначено, що люди стояли біля задньої частини автобусу  і на смугу руху не виходили, смуга для об'їзду автобусу була вільна.

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 01.02.2007 року на а.с.168-169,  також підтверджується, що в автобусі були включені габаритні вогні на даху.

Зазначені матеріали справи, а також протокол відтворення обстановки  і обставин події від 01.02. 2007р. на а.с.163-164 та  схема відтворення обстановки і обставин події до зазначеного протоколу на а.с.165, свідчать про порушення водієм ОСОБА_3. п. п. 1.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого „ дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків”; п.2.3 „для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі"; п.12.1 „під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним"; п.д.12.3 „у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", внаслідок чого позивачем були отримані травми, які на даний час визначаються, як 25% втрати професійної працездатності, тому суд вважає можливим проводити відшкодування витрат та моральної шкоди з відповідача на користь позивача.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 07 грудня 2007 року позивачем проведена оплата послуг правової допомоги, як потерпілому від злочину по кримінальній справі згідно договору в сумі 3000 грн. ( а. с. 25) і дана сума має бути відшкодована позивачу з відповідача в повному обсязі, оскільки сторонами не оспорюється факт, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_2. укладалася угода про надання правової допомоги по кримінальній справі і виповнювалася сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача затрати понесені на лікування та харчування в зв'язку з отриманням травми від ДТП та каліцтвом в сумі 3000 грн., проте з наданих суду доказів - квитанцій на придбання ліків ( а. с. 100, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109) вбачається, що позивачем понесені витратив сумі 988 грн. 68 коп. і тому саме дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат понесених на транспортні послуги по поїздкам до Іванківського районного суду відповідно до умов договору в сумі 4000 грн., проте суд вважає, що дані вимоги в повній мірі задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_5. не являється особою, яка за законом має право надавати дані послуги, також не надано доказів про відповідну реєстрацію договору на надання транспортних послуг від 25.07.2006 р., крім того не надано бухгалтерсько-фінансових документів, які свідчать про понесення позивачем витрат в сумі 4000 грн.. Відповідно до наданих суду доказів - квитанцій про придбання бензину ( а. с. 110, 111, 112, 113, 114)  позивачем понесені витрати в сумі 1343 грн. 74 коп. і суд вважає, що саме ця сума підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

 Позивачем заявлені вимоги про відшкодування упущеної вигоди в сумі 35700 грн., проте доказів на обґрунтування вимог не надано, тому суд вважає, що в задоволенні цієї вимоги слід відмовити повністю.

Позивачем пред'явлені вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача в зв'язку з втратою здоров'я, спокою, активного майбутнього, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що позивач отримав ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним в якій визнаний ОСОБА_3. працівник відповідача, вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди сталося на  транспортному засобі, який належить відповідачу, тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню в порядку ст. 1168 ЦК України моральна шкода. При визначені розміру моральної шкоди судом враховується  характер правопорушення, глибина фізичних страждань, яких зазнав позивач, ступень погіршення здібностей позивача та позбавлення можливості реалізації професійних навиків, ступень вини третьої особи ОСОБА_3., також судом враховується обставина, що фактично з часу отримання травми - грудень 2004 року, відповідачем не здійснено жодної дії щодо відшкодування шкоди, тривалий час справа розглядалася в порядку кримінального судочинства. Також при визначені розміру відшкодування моральної шкоди судом враховуються вимоги розумності і справедливості і тому суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має становити 10000 грн..

Керуючись ст. ст.  10, 11, 60, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України,  ст. ст. 11, 16, 22, 23, 92, 901-903, 905, 908, 1166-1168, 1172, 1187 ЦК України, враховуючи позицію Постанови Пленуму ВС України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) № 4 від 31.03.1995 р. ( з наступними змінами), суд 

Вирішив:

             Позов ОСОБА_4до Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру „Поліськгеодезкартографія”, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріально шкоди, втрати упущеної вигоди та компенсації моральної шкоди, заподіяної здоров'ю від злочину, внаслідок ДТП - задовольнити частково.

            Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру „Поліськгеодезкартографія” на користь ОСОБА_4в рахунок відшкодування шкоди 5332 грн. 42 коп..

            Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру „Поліськгеодезкартографія” в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

            Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру „Поліськгеодезкартографія” на користь держави судовий збір в сумі 61 грн. 82 коп..

            Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру „Поліськгеодезкартографія” на користь ГУДКУ у Чернігівській області - 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя Новозаводського                                                                 

районного суду м. Чернігова                               К.В. Артюх