Справа № 2-583/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 року                                                                                                    м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

          23 лютого 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали між собою шлюб у відділі РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №33. Наведений факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 23 лютого 2008 року. Від цього шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка – ОСОБА_3, яка на теперішній час є малолітньою дитиною, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 29 вересня 2008 року (актовий запис №504).

          05 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що спільне життя із дружиною не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння. Як зазначає позивач, на теперішній час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Згідно доводів ОСОБА_1 відповідачка створила нову сім’ю і чекає народження дитини від іншого чоловіка, з яким фактично підтримує сімейно-шлюбні відносини. ОСОБА_1 вважає неможливим примирення сторін і подальше спільне сімейне життя із ОСОБА_2, в зв’язку з чим просить суд розірвати шлюб, укладений із відповідачкою, а малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на виховання матері до досягнення дитиною повнолітнього віку.

          У судове засідання сторони не з’явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені судом про час і місце розгляду справи.

31 жовтня 2011 року від сторін в суд надійшли письмові заяви про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у справі доказів. Зі змісту даних заяв слідує, що позивач ОСОБА_1 повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задоволити, а відповідачка ОСОБА_2 повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_1

Судом встановлено, що в даному випадку визнання відповідачкою позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу не суперечить закону і не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів, тому підлягає прийняттю.

Враховуючи наведене, суд вирішив провести розгляд даної цивільної справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши і оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Зі змісту позову та письмових заяв сторін від 31 жовтня 2011 року слідує, що між подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 немає взаєморозуміння. Дані обставини призвели до того, що тривалий час, починаючи з серпня 2010 року, подружжя проживає окремо, сімейно-шлюбних відносин між собою не підтримує. На теперішній час примирення сторін не наступило, оскільки проживати однією сім’єю вони обопільно не бажають.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає окремо від позивача, що окрім змісту позову ОСОБА_1, підтверджується повідомленням Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області №54/9566 від 12 вересня 2011 року. На теперішній час відповідачка має намір створити нову сім’ю, про що вона вказала у письмовій заяві від 31 жовтня 2011 року.

Отже, наведені обставини свідчать, що сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить інтересам обох сторін. Відновити сімейно-шлюбні стосунки і спільно проживати однією сім’єю сторони не бажають, тому за таких обставин шлюб не може бути збереженим.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, з наведених підстав суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам обох сторін.

Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112 СК України, ст.ст.4, 60, ч.ч.1, 3 ст.88, ч.3 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у відділі РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 23 лютого 2008 року, актовий запис за №33, - розірвати.

Малолітню дитину сторін –дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на виховання її матері – ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір (державне мито) в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 30 (тридцять) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя                                                                                О.І.Горегляд