СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
14 квітня 2008 року |
Справа № 2-22/16341-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 22.01.2008, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
відповідача: Нечаєвої Наталії Олександрівни, довіреність №32/10 від 18.05.2007, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 23.01.2008 року у справі № 2-22/16341-2007А,
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь, 95053)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2008 року у справі №2-22/16341-2007А (суддя С.В. Яковлєв) частково задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Суд визнав нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 10.10.2007 №0008521701/0 та №0008531701/0.
Суд стягнув з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 01,70грн. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Голика В.С., у зв'язку з хворобою, на суддю Гоголя Ю.М.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі - відповідача по складанню податкових повідомлень - рішень №0008521701/0 та №0008531701/0, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.10.2007 №0008521701/0 та №0008531701/0.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у період часу з 24.09.2007 по 28.09.2007 відповідачем проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс'' за період з 01.03.2005 по 31.05.2005.
Отже, за результатами вказаної перевірки 28.09.2007 було складено акт №6292/17-1/2331011970.
У вказаному акті перевірки зафіксовані висновки відповідача про те, що позивач в порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", відніс до складу витрат кошти, які документально не підтверджені, в наслідок чого йому донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 9601,34грн., а також те, що в наслідок порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у березні, квітні та травні 2005 занижено податкове зобов'язання та завищений податковий кредит на суму 147771,29грн.
Таким чином, на підставі акту перевірки від 28.09.2007 №6292/17-1/2331011930 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.10.2007 №0008531701/0, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14771,30грн. та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до нього застосовані фінансові санкції у сумі 7385,65грн.
Крім того, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки 10.10.2007 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008521701/0, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 9601,34грн.
Як встановлено статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в України" визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим. До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в України", здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності , достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності. У статті 11-1 вказаного закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок.
Згідно з статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в України", посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок №327), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205.
Відповідно до підпункту 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.
Як встановлено підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 Закону).
Отже, стає зрозумілим, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у акті перевірки №6292/17-1/2331011970 від 28.09.2007 та у своїх запереченнях вказує на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04.08.2005 у справі №2-2196 визнані недійсними Статут та Установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" з моменту їх реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю " Ерматекс " № 37065837.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач на підставі податкових накладних №123/3 від 21.03.2005, №141/3 від 28.03.2005, №155/4 від 05.04.2005, №181/4 від 19.04.2005, №196/4 від 28.04.2005, №207/5 від 10.05.2005, №253/3 від 16.05.2005 отримав від товариства з обмеженою відповідальністю " Ерматекс " товару на загальну суму 88627,75грн. (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14771,30грн.), сплативши останньому у повному обсязі зазначену суму.
Також, з пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс " податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.
Більше того, представлені сторонами документи свідчать про те, що позивач мав правовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс " до прийняття Подільським районним судом міста Києва рішення у справі №2-2196 про визнання недійсними Статуту та Установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" та його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №37065837.
Матеріалами справі підтверджується той факт, що відповідач у порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів того, що позивач під час віднесення сплаченого ним при здійсненні розрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" податку на додану вартість у сумі 14771,30грн. до складу податкового кредиту знав про рішення Подільського районного суду міста Києва рішення у справі №2-2196 від 04.08.2005.
При таких обставинах, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , які були не менше сум його зобов'язань з податку на додану вартість у зазначені звітні періоди, надання ним усіх податкових накладних на товар, отриманий у товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс ", суд першої інстанції, обґрунтовано на думку судової колегії визнав, що позивач правомірно включив 14771,30грн. до сум бюджетного відшкодування.
Також, правомірно на думку апеляційної інстанції, суд першої інстанції не погодився з твердженнями відповідача про те, що у зв'язку з визнанням Подільським районним судом міста Києва недійсним свідоцтва про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" платником податку на додану вартість №37065837 на момент перевірки позивача податку на додану вартість у вказаній вище сумі, включені останнім до податкового кредиту, залишився не підтвердженим зазначеними у пункті 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" документами.
При цьому суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи свідчать про те, що на час проведення перевірки та під час слухання справи у суді товариство з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а , як вказано вище, не підтверджується те, що позивач , здійснюючи з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" правочини, взагалі знав про порушення діючого законодавства, допущені під час реєстрації установчих документів останнього.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 14771,30грн.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Стаття 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В статті 17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.
Як було зазначено вище, суд першої інстанції не встановив порушення Закону України "Про податок на додану вартість" в діях позивача по віднесенню до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 14771,30грн., сплаченої ним під час розрахунків за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" товар. За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у сумі 7385,65грн.
Отже, правомірно на думку судової колегії, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що відповідач в акті №6292/17-1/2331011970 від 28.09.2007 зробив висновки, які не відповідають чинному законодавству та обставинам справи, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.
На підставі викладеного, позовні вимоги у частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення відповідача від 10.10.2007 №0008531701/0 підлягають задоволенню.
В статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 01.01.2004. (пункт 22.1.).
Згідно з пунктом 22.10 зазначеного закону до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності продовжує діяти розділ ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
У статті 13 Декрету визначено, що оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Як встановлено статтею 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" за період часу з березня по травень 2005 товар на суму 88627,75грн. (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14771,30грн.). Та під час розгляду справи сторони не заперечували проти перерахування зазначеної суми позивачем.
Відповідач у акті перевірки №6292/17-1/2331011970 та у своїх запереченнях вказує на те, що у наслідок визнання Подільським районним судом міста Києва недійсними установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" та його свідоцтва платника податку на додану вартість у позивача були відсутні правові підстави відносити кошти, витрачені на придбання товару товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс", до валових витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Суд першої інстанції вказав, що з такими висновками погодитись не можна тому, що, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач не перерахував товариству з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" 88627,75грн. (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14771,30грн.) за придбаний у нього товар , або докази неотримання товару на вказану суму першим.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про понесення позивачам витрат на придбання у товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" на суму 88627,75грн., його отримання першим, суд першої інстанції вказав, що він, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", правомірно включив до валових витрат суму коштів, перерахованих товариству з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" за придбаний товар.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що є неправомірними твердженнями відповідача про те, що у зв'язку з визнанням Подільським районним судом міста Києва недійсними установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" та його свідоцтва платника податку на додану вартість понесені позивачем витрати на придбання товару у останнього не можуть підтверджуватись податковими накладними, оформленими товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс".
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те , що відповідач в акті №6292/17-1/2331011970 зробив висновки, які не відповідають чинному законодавству, та дійсним обставинам справи, що призвело до необґрунтованого виключення з валових витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу позивачем, сум сплачених ним товариству з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" за придбаний у останнього товар.
На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції, на думку судової колегії правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення відповідача від 10.10.2007 №0008521701/0 підлягають задоволенню.
Оскільки позивач у порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав доказів того, що відповідач під час прийняття податкових повідомлень - рішень №0008521701/0 та №0008531701/0 діяв за межами повноважень, передбачених чинним законодавством України, або у спосіб, який суперечить Конституції та законам України, таким чином, суд першої інстанції також, на думку судової колегії, обґрунтовано вказав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги з визнання неправомірними дій відповідача стосовно складання податкових повідомлень - рішень № 0008521701/0 та №0008531701/0.
При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2008 року у справі № 2-22/16341-2007А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2008 року у справі № 2-22/16341-2007А підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2008 року у справі № 2-22/16341-2007А залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
Судді