ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.04.2008 року Справа № 2/543пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Журавльової Л.І.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Лазарев Р.Є., дов. від 10.04.07 № 952
від відповідача Пономаренко Т.О., дов. від 13.06.07 № 88
від третьої особи на стороні
відповідача Дорошенко Б.М., дов. від 09.01.08 № 01/14
від третьої особи на стороні
позивача Лазарев Р.Є., дов. від 10.04.07 № 951
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного
майна України по Луганській області,
м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 29.02.2008
у справі № 2/543пд (судова колегія у складі:
головуючий суддя -Седляр О.О., суддів -
Мінської Т.М., Яресько Б.В.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1,
м. Луганськ
до відповідача Регіонального відділення Фонду Державного
майна України по Луганській області,
м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Луганський національний аграрний
університет, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Скоробогатова Ольга Миколаївна,
м. Луганськ
про визнання недійсним договору оренди
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.04.2008 оголошено перерву до 17.04.2008, о 14 год. 00 хв.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 24.03.2008 та першого заступника голови суду від 11.04.2008
В С Т А Н О В И В :
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Регіонального відділення Фонду Держаного майна України по Луганській області (далі -РВ ФДМУ) про визнання недійсними укладеного між ними договору оренди державного майна від 30.03.2001 №000808/09 (далі -договір оренди) та додаткової угоди до договору оренди від 15.11.2006 №3 з моменту їх укладення.
Ухвалою суду від 23.11.2007 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Луганський національний аграрний університет (далі -ЛНАУ).
Ухвалою суду від 19.12.2007 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача фізичну особу -ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2).
Рішенням місцевого господарського суду від 29.02.2008 позов задоволений частково, визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди від 15.11.2006 №3. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь СПД ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Відмова у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним договору оренди мотивована пропуском позивачем позовної давності, недоведеністю ним поважності причин того, що він раніше не міг довідатися про порушення свого права, положеннями ст. 257, п. 1 ст. 261, п.п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Задоволення судом першої інстанції вимоги позивача щодо визнання недійсною додаткової угоди від 15.11.2006 № 3 обґрунтовано доведеністю за матеріалами справи безпідставності включення відповідачем до об'єкту оренди державного майна торгівельного кіоску розміром 2х4 (площею 9,5 кв.м.), який не був державною власністю та належав на праві приватної власності ОСОБА_2 Мотивовано рішення положеннями п. 2 ст. 203, п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди від 15.11.2006 № 3.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на положення п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.12.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним”.
За твердженням скаржника, судом першої інстанції невірно застосовано положення п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України щодо визнання недійсною додаткової угоди в цілому, не наведено жодних підстав неправомірності передачі позивачу решти приміщень, крім кіоску, не надано правової оцінки всім положенням додаткової угоди, оскільки окремі положення її взагалі не пов'язані з обставинами, з яких суд визнав недійсною угоду.
Також, за доводами РВ ФДМУ, не відповідає дійсності встановлений місцевим господарським судом у рішенні розмір торгівельного кіоску (розмір 2х4 площею 9,5 кв.м.), оскільки згідно даних звіту з експертної оцінки розмір кіоску становить 9,0 кв.м.
Крім того, скаржник зазначив про неможливість визнання недійсними вже припиненого договору оренди та додаткової угоди до нього.
Третя особа на стороні відповідача - ЛНАУ вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, посилається на відсутність порушень укладенням додаткової угоди № 3 прав позивача, оскільки він не є власником металевого кіоску, на не з'ясування судом усіх обставин справи, порушення норм матеріального права. Висновки суду за рішенням ЛНАУ вважає такими, що не відповідають обставинам справи.
Позивач доводи РВ ФДМУ за апеляційною скаргою оспорює, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За твердженням позивача, РВ ФДМУ при укладенні договору оренди та додаткової угоди № 3 до неї перевищено повноваження та у порушення вимог ст. 761 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” надано в оренду позивачеві майно, яке не є державною власністю.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, третіх осіб, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи за спірним договором оренди РВ ФДМУ передано позивачеві в строкове платне користування окремо розташовану будівлю (павільйон) площею 72 кв.м. та вартістю 6943 грн., яка знаходиться на балансі ЛНАУ.
Вказана угода містить усі істотні умови необхідні для даного виду договорів відповідно до положень ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та вважається укладеною з моменту підписання сторонами тексту договору (ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).
15.11.2006 сторонами укладено угоду № 3 до договору оренди (далі - угода № 3), якою внесено зміни в редакції п.п. 1.1, 2.1 та розділу 3 договору оренди.
Вимоги позивача про визнання недійсними договору оренди та додаткової угоди № 3 обґрунтовані відсутністю у відповідача права на передачу майна в оренду, оскільки об'єкт оренди не є державною власністю. У докази викладених доводів позивач посилається на те, що майно, яке є предметом договору оренди та додаткової угоди, не було зареєстровано належним чином; торгівельний кіоск площею 9,5 кв.м. належить на праві власності гр. ОСОБА_2
Також за твердженням позивача, укладення угоди № 3 не відповідало його внутрішній волі, оскільки було вимогою з боку балансоутримувача -ЛНАУ, що є порушенням положень п. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Викладені доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги з наступного.
Передача позивачеві в оренду будівлі (павільйону) здійснено РВ ФДМУ за згодою Міністерства аграрної політики України згідно листа від 26.03.2001 № 37-40-2-15/2364, що відповідає вимогам ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, та ЛНАУ, на балансі якого знаходиться ця будівля (павільйон). Твердження позивача стосовно недоведеності права державної власності на предмет оренди за договором та відсутності у РВ ФДМУ повноважень на передачу цього майна в оренду не ґрунтуються на вимогах законодавства, що діяло на момент укладення договору оренди та не передбачало обов'язок державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Доводи позивача щодо необхідності державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке є предметом договору оренди, обґрунтовано положеннями Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»та «Про управління об'єктами державної власності», також Положення «Про Єдиний реєстр об'єктів державної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2005 № 142 (далі Положення). Проте, вказані позивачем законодавчі акти під час укладення 30.11.2001 спірного договору оренди не існували, тому посилання позивача на їх положення є помилковим.
Крім того, посилання скаржника на не проведення державної реєстрації нерухомого майна державних підприємств відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 про затвердження Положення не може бути прийнято до уваги з врахуванням мети формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності згідно п. 2 Положення.
За викладеним підстави для визнання недійсним договору оренди відсутні.
За змістом угоди № 3 укладена вона на підставі заяви орендаря від 08.11.2006. За вказаною заявою позивач просив внести зміни до договору оренди у зв'язку зі збільшенням орендованої площі до 113, 9 кв.м. До заяви позивачем доданий звіт з оцінки майна, згідно якого вартість об'єкту оренди загальною площею 113,9 кв.м. складає 119812 грн., об'єкт є державною власністю та знаходиться на балансі ЛНАУ.
Відповідно до редакції п. 1.1 угоди № 3 РВ ФДМУ передано в оренду окремо розташовану одноповерхову будівлю крамниці „Барвінок” (відображена в звіті з оцінки) загальною площею 113,9 кв.м. та вартістю 119812 грн., яка знаходиться на балансі ЛНАУ.
З пояснень РВ ФДМУ, які позивачем та третіми особами не оспорюються, нове визначення орендованого майна за угодою № 3 пов'язане з тим, що на момент укладення даної угоди орендована за договором оренди будівля була крамницею з назвою „Барвінок”. Об'єкти оренди за договором оренди та угодою № 3 мають один інвентарний номер.
Відповідно до схеми об'єкта оцінки магазину „Барвинок” площа торгівельного залу складає 66,4 кв.м., площа прибудови 38,5 кв.м. (24.6, 9.3, 3.6, 1.0), площа кіоску -9,0 кв.м., всього -113,9 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи кіоск, площа якого включена до загальної площі об'єкту оренди, є власністю гр. ОСОБА_2, тому РВ ФДМУ не мав права передавати його в оренду. У цій частині п. 1.1 угоди № 3 є недійсним.
Доводи позивача стосовно відсутності у РВ ФДМУ права бути орендодавцем площі прибудови судова колегія вважає необґрунтованими.
Пунктом 6.2 договору передбачено право орендаря на проведення реконструкції і технічне переустаткування орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості за умови згоди Орендодавця на проведення вказаних дій та узгодження проектної документації з балансоутримувачем.
Як встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2007 по справі № 9/398пн, яка була порушена за позовом СПД ОСОБА_1 до РВ ФДМУ про визнання права власності на підсобні приміщення будівлі крамниці «Барвінок»площею 38,0 кв.м. та право власності на 90,69% торгівельного залу вказаної будівлі, умови п. 6.2 договору позивачем не дотримані, поліпшення орендованого майна та побудування підсобного приміщення позивачем здійснено на власний ризик, що не може призвести до набуття позивачем права власності на спірне майно. Як зазначено судом, власником орендованого майна у будь-якому разі залишається держава.
Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008, якою також зазначено про те, що металевий павільйон належить на праві господарського відання ЛНАУ, є малою архітектурною формою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна.
Отже, здійснені позивачем з порушенням умов договору оренди поліпшення майна не змінює статусу цього майна, як державної власності, та не є доказом відсутності у РВ ФДМУ повноважень на передачу даного майна в оренду.
Приймаючи рішення про визнання недійсною угоди № 3, суд першої інстанції виходив лише з безпідставності включення відповідачем до об'єкту оренди торгівельного кіоску площею 9,5 кв.м., який є власністю гр. ОСОБА_2
Підстави недійсності угоди в частині інших приміщень об'єкту та стосовно п. 2.1 та розділу 3 угоди № 3 судом за рішенням не наведені.
Сторони по справі та треті особи умови п. 2.1 та пунктів розділу 3 угоди № 3 не оспорюють. Оскільки редакція вказаних пунктів угоди не суперечить законодавству, укладена угода в межах повноважень сторін, відсутність підстав, передбачених п. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України для чинності правочину позивачем відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не наведено, підстави для визнання недійсною угоди № 3 відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України у цій частині відсутні.
З врахуванням вимог ст. 761 Цивільного кодексу України, згідно якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права та положень ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» позовні вимоги щодо недійсності та передачі РВ ФДМУ відповідачеві у користування торгівельного кіоску площею 9,0 кв.м. підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України на рішення господарського суду Луганської області від 29.02.2008 по справі № 2/543пд задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.02.2008 по справі № 2/543пд скасувати частково.
3. Позов задовольнити частково.
4. Пункт 1.1 угоди № 3 до договору оренди від 30.03.2001 визнати недійсним у частині передачі в оренду будівлі площею 9,0 кв.м.
5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, пл. Героїв ВВв, 3, ідентифікаційний код № 13398493, на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 судові витрати по сплаті держмита за подання позову у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн.
6. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в дохід Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 21 грн. 25 коп.
7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Доручити господарському суду Луганської області надати відповідні накази.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя Л.І.Журавльова