Справа № 2-677/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді              Стрюк Л.І.,  

при секретарі             Недавній Т.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Щербанівської сільської ради про визнання право спільної сумісної власності подружжя та визначення часток у праві спільної сумісної власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1  у березні 2011 року звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 31 березня 1990 року по 2 вересня 2010 року перебував з нею у зареєстрованому шлюбі. У 1990 році  їм була надана для будівництва житлового будинку земельна ділянка площею 0,31 по АДРЕСА_1 Полтавської області, яка по теперішній час згідно запису в земельно-кадастровій книзі №164/2447 Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області числиться за ОСОБА_2. Під час зареєстрованого шлюбу на цій земельній ділянці за рахунок спільних коштів подружжя та спільною працею був побудований двоповерховий житловий будинок з господарськими будівлями, який прийнятий в експлуатацію у 1993 році,  проте право власності на нього в установленому порядку не зареєстроване.

Просив визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1; поділити садибу та визнати за ними право власності по ? частині за кожним.

До початку судового розгляду позивач надав заяву, у якій позов підтримав повністю та просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи –відділу Держкомзему у Полтавському районі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи  за їх відсутності не надали. За таких обставин, за згодою позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Представники відповідача –Щербанівської сільської ради та третіх осіб –КП «БТІ та містобудування Полтавського району»та відділу містобудування та архітектури Полтавської районної державної адміністрації -  у судове засідання не з’явилися, попередньо надавши суду заяви про розгляд справи у відсутності їхнього представника, при винесенні рішення покладались на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 1990 року ОСОБА_1, зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом пре укладення шлюбу(а.с. 10). Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02.09.2010 року шлюб розірваний(а.с. 104 ). Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_2 належить земельна ділянка розміром 0,27 га для обслуговування житлових будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства (а.с.102-103). Як вбачається з технічного паспорта, на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 та області розташований житловий будинок з господарськими будівлями 1993 року побудови, який числиться за ОСОБА_2  Полтавської області, та був прийнятий в експлуатацію 24.11.1993 року(а.с. 14-18,97-99, 101-102). Право власності на зазначене домоволодіння в установленому законом порядку не зареєстроване(а.с. 46).

Згідно зі ст. 60 СК України (чинного з 1 січня 2004 року) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення закону було закріплено й у ст. 22 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року та був чинний на час набуття сторонами зазначеного спірного майна.   

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», який втратив чинність з 21 грудня 2007 року, роз’яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об’єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).   

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до чч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України, ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором.  

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких суди повинні ураховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.   

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.   

Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок прийнятий в експлуатацію та згідно з архітектурно-будівельним висновком є закінченим будівництвом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однією з підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно  є рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати право спільної сумісної власності подружжя на зазначене нерухоме майно.

Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22, 28 КпШС України, ст. 368, 370, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 60, 85, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-225 ЦПК України,

в и р і ш и в:

          Позов задовольнити  частково.

          Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 садибу - житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності  на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та на ?? частину земельної ділянки площею 0,27 га, які розташовані по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності  на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та на ? частину земельної ділянки площею 0,27 га, які розташовані по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільних справ, всього –1820 грн.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення  суду  може   бути   оскаржене   до   апеляційного   суду   Полтавської   області   через Полтавський районний суд протягом  10 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя:  Л. І. Стрюк