ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.04.2008 Справа № 14/108-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",м. Херсон,
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,
про стягнення 2119 грн. 11 коп.,
за участю представників
позивача: Гололобов М.І., представник, дов. № 04/40 від 08.01.08 р.,
відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № 012865 від 12.12.07 р.
Позивач у позовній заяві, з урахуванням письмових уточнень, просить стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна у вигляді теплової енергії в розмірі 2119 грн. 11 коп., посилаючись на положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позову, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на відсутність між сторонами договірних правовідносин.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.04.08 р. до 11.04.08 р.
За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
1 січня 2006 року між ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 360 про постачання останньою теплової енергії. Внаслідок укладення цього договору між сторонами виникли зобов'язання з приводу постачання теплової енергії та її оплати.
У зв'язку з припиненням дії договору між ДП "Газ-Тепло" та ВАТ Херсонська ТЕЦ" про надання послуг з переробки природного газу, дія договору № 360 від 01 січня 2006року була припинена.
22 листопада 2007 року приватному підприємцю ОСОБА_1, був вручений для підписання новий договір за тим же номером датований 1 листопада 2006 року.
Оскільки останній договір Відповідач не підписала, їй неодноразово направлялись листи з вимогою підписати договір (лист № 10/552 від 16.02.2007 року , лист № 10/3003 від 19.10.2007 року). Не зважаючи на направлений Відповідачу договір та неодноразові нагадування про необхідність його підписання, договір № 360 від 1 листопада 2006 року приватним підприємцем так і залишився не підписаним, у судовому порядку даний переддоговірний спір не вирішувався, отже договірні правовідносини між сторонами поновлені не були.
Не дивлячись на вищезазначені обставини, Відповідач продовжувала отримувати послуги централізованого опалення протягом опалювального сезону 2006-2007 року в повному обсязі, що суперечить вимогам ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" та п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які зобов'язують споживача теплової енергії укласти договір з теплопостачальною організацією на поставку тепла.
В листопаді 2006 року Відповідачем було отримано теплової енергії у кількості 1,37 Г.кал; у грудні - 0,53 Г.кал.; у січні 2007 року - 1,74 Г. кал.; у лютому - 1,61 Г. кал.; та у березні 2007 року - 1,34 Г. кал. Рахунки що направлялись Відповідачу за використану теплову енергію останнім не оплачувались, вимога про оплату спожитої теплової енергії від 19.10.2007 року за № 10/ 3003 протягом 7 днів залишена без задоволення.
Як стверджує позивач, в результаті несплати послуг за централізоване опалення, яким Відповідач фактично користувався увесь цей час, останній безпідставно набув майно Позивача вироблене у вигляді теплової енергії у кількості 6,59 Гкал.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є інші юридичні факти, а саме набуття майна без достатньої правової підстави.
Отже між сторонами виникли позадоговірні цивільно-правові зобов'язання, що регулюються ст. 1212 ЦК України. Так, згідно із вищезазначеною статтею ЦК України, особа, що набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Але теплова енергія якою користувався Відповідач не може бути повернутою Позивачу, а тому у відповідності із п. 2 ст. 1213 ЦК України останньому повинна бути відшкодована вартість безпідставно набутого майна, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Рішенням виконкому Херсонської міської Ради від 24.01.2008 року № 41, тарифи на теплову енергію для юридичних осіб були встановлені вартістю 321,56 грн., за 1 Гкал. Оскільки позов подається саме після збільшення тарифів на теплову енергію, Позивачем враховано положення п. 2 ст. 1213 ЦК України, якою встановлено, що відшкодування вартості безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Разом з тим, відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
При цьому, відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі. В силу ст.1 Закону, термін "енергія" у цьому законі, вживається у наступному значенні: енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Крім того, ч. 2 ст. 275 ГК України визначає, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Отже, у випадку відмови відповідача від укладення договору на постачання теплової енергії, позивач не повинен був здійснювати її постачання.
Так, відповідно до п. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України).
За таких обставин, відповідач не зобов'язаний укладати договір на постачання теплової енергії у випадку відсутності у нього наміру її отримувати та споживати. Так само відсутність договору, який є підставою для виникнення у позивача обов'язку постачати теплову енергію, надає позивачу право її не поставляти відповідній особі.
Нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг) є перешкодою у процесі конкуренції, що визначено ст. 34 ГК України; нав'язування товару, який не потрібен контрагенту, в силу ст. 29 ГК України, є зловживання монопольним становищем.
За вказаних обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "18" квітня 2008 р.