АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№ 11-1521/06
Категорія ст. 185 ч. 2 КК України
Головуючий 1 інст. Кучеренко В.В. Доповідач 2 інст. Алєйніков Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого: Алєйнікова Г.І Суддів: Булейко О.Л., Старовойт І.П.
За участю прокурора: Шелудько З.Л., захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_2, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26. 06. 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець пмт. Магдаліновка, Дніпропетровської області, українець, циган, громадянин України, одружений, освіта 6 класів, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
1) 26. 07. 1993 року Магдаліновським районним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 81 ч. З, 46-1 КК України на З роки позбавлення волі з випробувальним строком на 2 роки;
2) 18. 09. 1997 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ за ст. 155-6 ч. 1 КК України к штрафу у розмірі 300 грн.;
3) 29. 12. 1999 року Червоногвардійським районним судом м. Дніпропетровськ за ст. 140 ч. 2 КК україни на 2 роки позбавлення волі;
4) 29. 05. 2003 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, 17. 10. 2005 року звільнений умовно-достроково на 11 місяців 18 діб.
Засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік б місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України по сукупності вироків остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
Запобіжний захід - утримання під вартою. Термін відбування покарання обчислюється з 22. 05.2006 року.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2, засуджений за те, що він 15 січня 2006 року, приблизно 8-30 годин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, повторно викрав майно належне потерпілий ОСОБА_3 на загальну суму 1 030 грн., чим заподіяв матеріальний збиток потерпілої на вищезгадану суму.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи обставин справи, доведеності вини і юридичної кваліфікації, просить застосувати до нього ст. 75 КК України. Посилається на те, що при винесенні вироку суд не врахував, той факт, що він вину визнав повністю, сприяв слідству та щиро розкаюється в скоєному, а також, що на його утриманні знаходиться троє дітей.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судці щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який доводить, що апеляція не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстави до задоволення апеляції та зміни вироку з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2, у здійсненні ним злочину відповідно до обставин, викладених у виррку, відповідають зібраним у справі доказам, є обґрунтованими.
Суд на обґрунтування свого висновку, щодо доведеності винності ОСОБА_2, послався на його показання, як під час досудового, так і судового слідства.
Зі справи видно, що засуджений ОСОБА_2, у судовому засіданні повністю визнав себе винним у скоєні ним злочину і не оспорює його.
На підставі ст. 299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших документів, стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспоруються.
При цьому суд роз'яснив зміст і наслідки цих обставин переконався у добровільності й істинності позицій учасників розгляду у тому числі засудженого ОСОБА_2
Суд вивчив всі докази по справі та надав їм правильну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2
Покарання засудженому ОСОБА_2, призначено за правилами ст. 65 УК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу засудженого, пом'якшувальних покарання обставин, у тому числі і тих на які посилається в апеляції засуджений. При цьому суд встановив, що ОСОБА_2 характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його явне не бажанні ставати на шлях виправлення і в вироку правильно вказав, що виправлення засудженого можливе в умовах ізоляції.
Покарання призначено у межах санкції статті і є достатнім.
Обґрунтовано суд остаточне покарання призначив на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 362,365,366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2, залишити без задоволення, а вирок; Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26. 06. 2006 року у відношенні ОСОБА_2 без зміни.
Головуючий: