Справа № 22-7303 2006 р. Головуючий 1 інстанції Лівочка Л.І.
Категорія 39 Доповідач Лоленко А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2006р . Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Денисенко Л.Л.
суддів Лоленко А.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Тимченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13 червня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного медичного університету, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька про спонукання в складанні акту за формою Н-1.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13 червня 2006р. суд зобов"язав Донецький державний медичний університет і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька скласти і затвердити акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, яки стався 4 лютого 2005р. о 7 годині 50 хвилин з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на території Донецького державного медичного університету біля третього корпусу.
Суд дійшов висновку про те, що 4 лютого 2005р. о 7 годині 50 хвилин позивач отримав травму під час перебування на робочому місці, так як місцем роботи позивача є Донецький державний медичний університет, куди він прийшов на роботу і моментом приходу на роботу є момент коли позивач увійшов на територію Донецького державного медичного університету.
-В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду в Калінінському районі м.Донецька ставить питання про скасування рішення суду, оскільки вважають, що травма ОСОБА_1 не пов"язана з виробництвом, оскільки він її отримав на шляху до робочого місця.
2
Вислухавши доповідача, пояснення представника Відділення виконавчої дирекції Фонду, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з п. 14 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків , професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2005р., який діяв на час нещасного випадку ( 4 лютого 2005р.), визнаються пов"язаними з виробнитцтвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов"яків, в тому числі перебування на робочому місті, на території підприємства або в іншому місті, пов"язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нещасний випадок , який стався з позивачем, мав місце на території Донецького державного медичного університету в момент підходу до корпусу, де позивач, як викладач, повинен був о 8-00 читати лекцію студентам.
Доводи відділення виконавчої дирекції Фонду про те, що позивач впав до початку робочого часу ( о 7 год.50 хв.), а робочий час починається з 8-00 години, не може служити підставою для скасування рішення суду , оскільки позивач, як викладач медичного університету, повинен до 8-00 прийти на роботу, щоб о 8-00 вже розпочати заняття.
Факт травмування позивача на території Донецького державного медичного університету, яку повинні розчищати і посипати робітники університету, сторонами не оспорювався.
Рішення суд відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13 червня 2006р. залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.