ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/655/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки починаючи з 2012 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі дні невикористані ним щорічні оплачувані відпустки починаючи з 2012 року у кількості 283 діб;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не включення ОСОБА_1 до вислуги його років служби 1 місяця 15 днів, з 17.07.2002 по 01.09.2002;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області включити ОСОБА_1 до вислуги його років служби 1 місяць 15 днів, тобто з дати наказу НАВСУ № 39 дек від 17.07.2002 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2023 позивача було звільнено зі служби в поліції. На день звільнення позивач мав невикористані дні відпустки за час проходження служби у поліції. Однак, при звільненні відповідач не виплатив компенсацію за невикористані дні відпустки за попередні роки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки починаючи з 2012 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі дні невикористані ним щорічні оплачувані відпустки починаючи з 2012 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Національної поліції у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 06.05.2025.

24.03.2025 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 2012 року позивач працював на різних посадах в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2023 № 135 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач зазначає, що відповідачем при звільненні не виплачено останньому компенсацію за невикористанні дні щорічної та додаткової відпустки за періоди з 2012-2023 роки.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткових відпусток. Позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році чинним законодавством не передбачено.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки судом задоволено позовні вимоги до неналежного відповідача. Також, наказом ГУНП в Київській області від 24.05.2024 № 114 о/с, наказ на звільнення позивача (наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2023 № 135 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію») скасовано, тобто сам факт звільнення позивача відсутній, тому і обов`язок виплати компенсації відсутній.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з нормами ч. ч.1, 2 ст. 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 93 Закону № 580-VIII, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Згідно з ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII, обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок №260).

Згідно абз. 7 та 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.

Частинами 1 та 2 ст. 92 Закону № 580-VIII, передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частин 8 - 11 ст. 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Спеціальним законодавством - Законом №580-VIII і Порядком № 260, не врегульовано питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, а тому при вирішені спору треба застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодексу законів про працю України та Закону № 504, якими передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб).

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям, як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткових відпусток, а позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році чинним законодавством не передбачено.

З урахуванням того, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2023 № 135 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі дні невикористані ним щорічні оплачувані відпустки починаючи з 2012 року.

За приписами ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Тобто, офіційне з`ясування всіх обставин справи, є одним з принципів адміністративного судочинства та сприяє повному, всебічному та правильному вирішунню спору.

Колегією суддів досліджено, що наказом ГУНП в Київській області від 24.05.2024 № 114 о/с, наказ на звільнення позивача (наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2023 №135 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію») скасовано, тобто сам факт звільнення позивача відсутній (копію додано до апеляційної скарги).

Оскільки на даний час позивач проходить службу в Національній поліції України (протилежного суду не доведено), наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2023 № 135 о/с в частині звільнення останнього скасований, а за наведеними вище приписами виплата компенсації за невикористані дні відпустки пов`язуються з фактом звільнення зі служби в поліції, на даний момент підстави для виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки відсутні.

Інші доводи учасників справи не спростовують наведені висновки колегії суддів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального права, позаяк, наразі визначені законом підстави для виплати компенсації відсутні, у зв`язку з чим, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко