ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/452/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,      

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними  щодо припинення виплати з 01.12.2024 індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (далі- Постанова №118) та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (далі – Постанова №168) з обмеженням пенсії максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність; зобов`язання відповідача провести з 01.12.2024 виплату індексації відповідно до Постанови №118  та з індексацією відповідно до Постанови №168 відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі № 140/7959/24, без обмеження пенсії максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 22.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2025 провадження в даній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24, а ухвалою суду від 07.05.2025 провадження у даній справі поновлено.

Ухвалою суду від 07.05.2025 заяву представника позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог задоволено, позов в частині позовних вимог про визнання дій протиправними  щодо припинення виплати з 01.12.2024 індексації пенсії відповідно до Постанови №118 та відповідно до Постанови №168 та зобов`язання провести з 01.12.2024 виплату індексації відповідно до вказаних Постанов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 КАС України.

Позовні вимоги в решті позовних вимог обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII). На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №140/7959/24 відповідач з 01.12.2024 здійснив перерахунок пенсії позивача, в результаті якого розмір його нарахованої пенсії становить 25753,41 грн, однак виплата здійснюється з урахуванням максимального розміру у сумі 23610,00 грн. Тобто, ГУ ПФУ у Волинській області виплачує йому пенсію, обмежуючи максимальним розміром, що, на думку позивача, є протиправним, адже після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 стаття 43 Закону №2262-ХІІ не містить норми про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №140/7959/24 ГУ ПФУ у Волинській області застосовано частину сьому статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто розмір пенсії позивача обмежено десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, зокрема, з 01.01.2024 розмір пенсії становить 23610,00 грн.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №140/7959/24, яке набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату  пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення визначеного в довідках, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5к/вих/5 від 08.05.2024 станом на 01.01.2020, №5к/вих/5 від 08.05.2024 станом на 01.01.2021, №5к/вих/5 від 08.05.2024  станом на 01.01.2022, №5к/вих/5 від 08.05.2024 станом на 01.01.2023 року та здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії відповідно з 01.02.2020, з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив  перерахунок пенсії позивача та загальний  розмір пенсійної виплати становить 25753,41 грн, однак виплата здійснюється з урахуванням максимального розміру у сумі 23610,00 грн (а.с. 25).

Листом від 03.01.2025 №113-16339/М-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що розмір пенсійної виплати з грудня 2024 року становить 25753,41 грн, однак з урахуванням норм статті 43 Закону №  2262-XII виплата пенсії здійснюється в максимальному розмірі - 23610,00 грн (а.с. 28-29).

Публічно-правовий спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №2262-XII, максимальним розміром.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” частину п`яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”.

Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей”, частина п`ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Поряд з тим Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри “у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року” (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

Проте буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 та ін.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №  2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №  3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №  2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №  3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №  3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №  2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України   положення частини сьомої статті 43 Закону №  2262-ХІІ.

При цьому, положення статті 2 Закону №  3668-VI   (у частині поширення її дії на Закон №  2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №  2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №  822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України,   а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №  400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №  240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №  640/11168/20, від 18.05.2022 у справі №  380/12337/20, від 29.06.2022 у справі №  640/19118/18,   від 11.07.2022 у справі №  620/613/21.

Крім того,  Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.

На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи  розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону. Тому такі його дії є протиправними.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд звертає увагу на те, що позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром саме з 01.12.2024.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2024 перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір в розмірі 968,96 грн (а.с.7, 8).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2024 перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя                                                                                                         О. О. Андрусенко