Справа № 191/2040/25

Провадження № 1-кп/191/133/25

У Х В А Л А

іменем України

        08 травня 2025 року                        м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

       В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки останній вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, яке карається позбавленням волі на значний термін. При обранні запобіжного заходу, прокурор враховує особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків; стадію судового розгляду, тому приходить до обгрунтованого висновку про неможливість застсоування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки існує ймовірність настання ризиків у вигляді переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків чи вічинити інше кримінальне правопорушення. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковму етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у данному кримінальному провадженні підтверджується тим, що судовий розгляд кримінального провадження триває, а тому обвиунвачений, перебуваючи на волі може здійснювати на них незаконний вплив з метою зміни їх показів. Прокурор вважає, що встанволені відносно обвинуваченого ризики з числа, передбачених ст.1711 КПК України є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції останнього від суспільства.

       Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора підтримав.

       Захисник в підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, так як вказані ним ризики не доведені,а саме не встановлено яким чином обвинувачений буде впливати на свідків. Також зазначив, що обвинувачений раніше не судимий, сприяв досудовому розслідуванню, має постійне місце проживання. У зв`язку з цим просив обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

       Суд, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов наступного висновку.

       Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, а саме до 20.04.2025 року включно.

       Ухвалою слідчого суду від 15.04.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 20.04.2025 року ( в межах строку досудового розслідування), включно.

       Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.

       Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

       Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, також колегія суддів враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.        

       У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід – необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

       При вирішенні заявленого прокурором клопотання відносно обвинуваченого, суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 15 років, до затримання працював вантажником в ТОВ «Славгород Агро», раніше не судимий, однак ризики, які слугували обранню обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, у зв`язку з чим, вказані вище обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

       З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченій у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 314, 315 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

       Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

       Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, а саме до 6 липня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського  апеляційного суду  протягом п`яти днів з дня її оголошення.

       Повний текст ухвали виготовлено 09.05.2025 року.

Суддя        :                                                 ОСОБА_1