ЄУН: 336/2259/25

Провадження №: 2/336/1961/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       м. Запоріжжя                                                                            7 травня 2025 року

           Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Зацевій С.Г.,

розглянув у м. Запоріжжя у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Васильєва О.В. до Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є спадкоємицею за законом свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя чоловікові належав житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка відкрилася спадщина і вона звернулася із заявою до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав. Однак, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.12.2024 року № 1911/02-31 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка. Постанова нотаріуса вмотивована тим, що Договір купівлі-продажу від 05.11.1997 року посвідчений та зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року, реєстровий номер Н-34, зареєстрований у Пологівському бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс» не відповідає вимогам чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення правочинів щодо нерухомого майна і не може бути прийнятим як правовстановлюючий документ для вчинення на підставі нього нотаріальних дій, у тому числі і видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. На теперішній час нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку є неможливим, оскільки сторони правочину – договору купівлі-продажу житлового будинку, як продавець так і покупець померли. Продавець - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покупець - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішити питання визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом неможливо без визнання правовстановлюючого документа на спадкове майно дійсним у судовому порядку. Просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений та зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року, реєстровий номер Н-34, зареєстрований у Пологівському бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс». Визнати право власності за нею на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.03.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

07.05.2025 року було закрито підготовче судове засідання та призначена справа до судового розгляду.

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно договору купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року члени Пологівської товарної біржі «Агропром-Інвест»:  ОСОБА_4 , що діє від імені  ОСОБА_3 (продавець), згідно доручення від 14.08.1997 року № 121, виданого Малотокмачанською сільською Радою (продавець) і ОСОБА_2  (покупець) уклали договір про таке. Продавець продала, а покупець купив житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою:  АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовані: А-житловий будинок саман, обл. цеглою, розмір житлової площі – 27,4 кв.м., Б-літня кухня, В-басейн, Г-колодязь, Д-уборна, №1-паркан. Продаж житлового будинку здійснено за 3700,00 грн., які покупець повністю сплатив продавцю під час підписання цього договору. Тобто, зазначений договір відповідав всім суттєвим умовам договору, визнаних такими по закону та необхідних для договорів даного виду, між ними було досягнуто згоди, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. На підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» договір зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест», про що записано у Журналі біржових угод, реєстровий номер Н-34. За вимогами ст. 227 ЦК України договір підлягає реєстрації у Пологівському державному комунальному МП «Імпульс» Запорізької області. Відповідно до реєстраційного посвідчення, яке видане начальником міжміського бюро технічної інвентаризації МП «Імпульс», Пологівське БТІ посвідчує, що житловий будинок розташований у АДРЕСА_1 у цілому (ціла частка) зареєстрований за ОСОБА_2 на прав приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року рн 34. На зазначений будинок виготовлений технічний паспорт Пологівським бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс» (адреса: Україна, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мала Токмачка, вул. Конобаєва, буд. 5, інвентарний номер: 259, реєстровий номер: 2/253, власник: ОСОБА_2 , доля – 1, станом на 28.11.1994р. поточні зміни: 05.11.1997р.

Після укладення вищевказаного Договору купівлі-продажу, вказаний договір не було нотаріально посвідчено.

Право власності на спірне нерухоме майно виникло у чоловіка позивачки з моменту укладання договору купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року  посвідчення, реєстрації на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року, реєстровий номер Н-34, реєстрації у Пологівському бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс», який є дійсний згідно п.3 ст.5 ЦК України від 16.01.2003 року «Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності».

Відразу ж після укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу чоловік позивачки з родиною почав володіти вищезазначеним нерухомим майном, а саме, житловим будинком з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто добросовісно набув та розпоряджався майном на законних підставах.

Оскільки, оригінал договору купівлі-продажу вищевказаного нерухомого не посвідчений нотаріально, це не дає можливості для реалізації прав по розпорядженню придбаним майном. В розділі VI статті 15 Закону України від 10.12.1991 р. № 1956-XII "Про товарну біржу" зазначено, що Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

У відповідності до постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 Кодексу, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною першою статті 210 Кодексу визначено, що правочин підлягає реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 671, державній реєстрації підлягають правочини, зокрема, ….. нерухомого майна.

Але, після укладення у простій письмові формі Договору купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року  посвідчення та реєстрації його на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року, реєстровий номер Н-34 та реєстрації у Пологівському бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс», договір не було нотаріально посвідчено та зареєстровано.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. А відповідно до частини другої пункту 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 року N 18/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.94 року N 152/361, договір купівлі-продажу, що зареєстрований на біржі, якраз і є тим документом, що підтверджує право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.15 Закону України від 10.12.1991 року №1956-ХІІ «Про товарну біржу» зазначено, що «Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов: якщо вона являє собою купівлюпродаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди , зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню».

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частина 2 ст. 317 Цивільного кодексу України, встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

П.5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 року №671, державній реєстрації підлягають правочини, зокрема, нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер.

Згідно Довідки Четвертої запорізької державної нотаріальної контори від 29.10.2024 року № 1588/02-14/, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті заведена спадкова справа 155/2022 25.08.2022 року. Після його смерті залишилося спадкове майно: будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка плащею 7,7351га, як розташована на території Малотокмачанської сільської ради Пологівського району (колишнього Оріхівського району) Запорізької області. Спадкоємцем за законом є дружина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.12.2024 року № 1911/02-31 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка. Постанова нотаріуса вмотивована тим, що Договір купівлі-продажу від 05.11.1997 року посвідчений та зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року, реєстровий номер Н-34, зареєстрований у Пологівському бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс» не відповідає вимогам чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення правочинів щодо нерухомого майна і не може бути прийнятим як правовстановлюючий документ для вчинення на підставі нього нотаріальних дій, у тому числі і видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі прав та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до наведеного положення цивільного законодавства позивачка є спадкоємицею першої черги за законом померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Право на спадкування здійснюється шляхом прийняття спадщини.

Згідно із ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, який починається з часу відкриття спадщини, а статтею 1273 ЦК України передбачено право спадкодавця відмовитися від спадщини, подавши протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, відповідну заяву.

Фізична особа, яка в силу ст. 12 ЦК України є вільною у здійсненні своїх прав, вправі прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Позивачка здійснила право на прийняття спадщини, вчасно звернулася до нотаріуса з відповідною заявою.

Склад спадщини утворюють всі права та обов`язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За змістом роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Звернення позивачки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця – її чоловіка не призвело до отримання нею свідоцтва про право на спадщину.

Постанова нотаріуса про відмову видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом перешкоджає їй захистити свої спадкові права у позасудовий спосіб і є підставою для визнання за нею права власності на спадщину після смерті чоловіка, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України про право на захист особою свого цивільного права шляхом визнання за нею права власності на майно.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовОСОБА_1 до Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений та зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 05.11.1997 року, реєстровий номер Н-34, зареєстрований у Пологівському бюро технічної інвентаризації Мале підприємство «Імпульс».

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП:  НОМЕР_1 ) на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що через неявку у судове засідання всіх учасників справи судове рішення підписано судом без його проголошення.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя                                                        П.В. Зарютін