Справа № 2-2 /08
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 квітня 2008 р. Чутівський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді Антонова А.А.,
при секретарі - Миненко Ю.П.,
з участю адвокатів - ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом ОСОБА_3та ОСОБА_4до ОСОБА_5та третьої особи ОСОБА_6про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3. та ОСОБА_4. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5. та третьої особи ОСОБА_6. про відшкодування шкоди.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали та повідомили, що ОСОБА_3., ОСОБА_7. (правонаступником після смерті якої є ОСОБА_3.) та ОСОБА_4. Филенківською сільською радою в 1992-1995 р.р. були виділені земельні ділянки для ведення домашнього підсобного господарства в розмірах 0,59 га, 0,75 га та 0,66 га відповідно. Між позивачами та відповідачем була укладена усна угода про спільний обробіток землі. Восени 2001 р. на цих земельних ділянках була посіяна озима пшениця. 18.07. чи 19.07.2002 р. відповідач без їх згоди самовільно змолотив пшеницю на їх земельних ділянках і забрав врожай собі, про що вони дізнались наступного дня, внаслідок чого заподіяв позивачам матеріальну шкоду: ОСОБА_3. в розмірі 6 866 грн. 16 коп., ОСОБА_4. в розмірі 3 381 грн. 84 коп., яку просять стягнути з відповідача.
Крім того, в липні 2000 р. ОСОБА_3. та ОСОБА_5. уклали усну угоду з ОСОБА_6. про продаж їм належного останньому автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 М, НОМЕР_1, 1980 р.в., та запчастин до нього. Рішенням суду від 13.12.2004 р. було визнано, що між ОСОБА_6. та ОСОБА_3. і ОСОБА_5. відбувся договір купівлі-продажу автомобіля, згідно якого ОСОБА_6. продав, а ОСОБА_3. та ОСОБА_5. купили автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 М; визнано за ОСОБА_3. право власності на автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 М; стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_5. 2 700 грн. сплаченої вартості автомобіля. ОСОБА_3. сплатив ОСОБА_5. 2 700 грн. за автомобіль, але ОСОБА_5. не повернув ОСОБА_3. запчастини до автомобіля, залишивши їх у себе. ОСОБА_3. просить стягнути з відповідача 3 609 грн. вартості запчастин до автомобіля.
Представник ОСОБА_3. - адвокат ОСОБА_2., в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та повідомив, що ОСОБА_3., ОСОБА_7. та ОСОБА_4. Филенківською сільською радою були виділені земельні ділянки для ведення підсобного господарства. Між ним та позивачами була укладена усна угода про спільний обробіток землі. Восени 2001 р. на цих земельних ділянках ними спільно була посіяна озима пшениця. В жовтні 2001 р. він розірвав з ОСОБА_3. угоду про спільний обробіток землі. В середині липня 2002 р. він дізнався, що ОСОБА_3. самовільно обмолотив зерно на земельних паях, які вони спільно обробляли, в кількості, більшій, ніж йому належало, а тому він 18.07. чи 19.07.2002 р. змолотив пшеницю на решті частини земельних паях, а також на земельних ділянках позивачів, виділених їм сільською радою для ведення підсобного господарства, дозвіл на обмолот яких йому особисто дав ОСОБА_3. Крім того, в липні 2000 р. він разом з ОСОБА_3. придбали у ОСОБА_6. автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 М, НОМЕР_1, за 5 400 грн. Запчастини до автомобіля ОСОБА_6. віддав їм безкоштовно. Частину запчастин, в ході експлуатації автомобіля, поставили на автомобіль, іншу частину він віддав позивачу, у нього залишилась лише кабіна до автомобіля. В задоволенні позову просить відмовити у зв'язку з безпідставністю та пропуском строку позовної давності.
Представник ОСОБА_5. - адвокат ОСОБА_1., в судовому засіданні позов не визнала і просила в його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив, що в липні 2000 р. ОСОБА_5. та ОСОБА_3. уклали з ОСОБА_6. усну угоду про продаж належного останньому автомобіля ЗІЛ-ММЗ-554 М, 1980 р.в., НОМЕР_1, та запчастин до нього. 26.07.2000 р., на виконання укладеної угоди, ОСОБА_6. видав ОСОБА_3. та ОСОБА_5 доручення на право керування та розпорядження з правом продажу автомобіля та отримав від останніх 5 400 грн. за переданий ним автомобіль і запчастини. Відповідно до рішення Чутівського районного суду від 13.12.2004 р. за ОСОБА_3. було визнано право власності на автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 М, НОМЕР_1 та стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_5. 2 700 грн. сплаченої вартості автомобіля.
Про те, що в суму 5 400 грн. входить як вартість автомобіля, так і вартість запчастин, свідчать пояснення ОСОБА_6., які він дав в судовому засіданні 11.09.2003 р. при розгляді справи № 2-92/04.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Суд констатує, що ОСОБА_3. не надано суду доказів в підтвердження того, що у відповідача залишились перелічені у позовній заяві запчастини (крім кабіни до автомобіля), в якому стані вони перебувають та експертного висновку дійсної вартості цих запчастин, і ОСОБА_3. не було заявлено жодного клопотання про проведення такої експертизи.
В судовому засіданні встановлено, що у відповідача залишилась кабіна від автомобіля, що входить у вартість автомобіля, який рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 13.12.2004 р. визнаний власністю ОСОБА_3., але він не ставить вимогу про витребування від відповідача кабіни.
Встановлено, що ОСОБА_3., ОСОБА_7. (правонаступником після смерті якої є ОСОБА_3.) та ОСОБА_4. в 1992-1995 р.р. Филенківською сільською радою були виділені земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,59 га (рішення від 22.04.1992 р.), 0,75 га (рішення від 20.01.1995 р.) та 0, 62 га (рішення від 05.01.1993 р.) відповідно. ОСОБА_7. і ОСОБА_4. уклали усну угоду з ОСОБА_3. про обробіток належної їм землі. ОСОБА_3., в свою чергу, уклав усну угоду з ОСОБА_5. про спільний обробіток землі (земельних ділянок, які були надані сільською радою для ведення особистого селянського господарства та земельних паїв, власниками яких вони є після розпаювання КСП), як належної їм, так і переданої їм для обробітку іншими особами - членами їх родин та близькими родичами. Восени 2001 р. на цих землях, у т.ч. і на земельних ділянках, які були надані сільською радою ОСОБА_3., ОСОБА_7. та ОСОБА_4. для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_3. та ОСОБА_5. спільно була посіяна озима пшениця, після чого між ОСОБА_3. та ОСОБА_5. виникла конфліктна ситуація, і усна домовленість про спільний обробіток землі була розірвана. Всередині липня 2002 р. ОСОБА_3. обмолотив зерно на частині земельних паїв, власником яких був він та особи, які уклали з ним усну угоду про спільний обробіток землі. Дізнавшись про це, ОСОБА_5. змолотив пшеницю на іншій частині земельних паїв, яку він засіяв разом з ОСОБА_3. восени 2001 р. Вважаючи, що ОСОБА_3. змолотив пшеницю на більшій ділянці ніж йому та особам, з якими той уклав угоду про спільний обробіток землі, належало, відповідач 18.07. чи 19.07.2002 р. змолотив пшеницю на земельних ділянках позивачів, які були надані їм сільською радою для ведення особистого селянського господарства, про що ОСОБА_3. та ОСОБА_4. дізнались 20.07.2002 р.
Встановлено, що позивачі про порушення своїх прав дізналися 20.07.2002 р. До суду, згідно поштового конверту, направили позов 23.07.2005 р.
Відповідно до ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР (1963 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Ст. 27 ч. 3 ЦПК України передбачає обов'язок сторін добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Позивачі до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом не подавали.
Ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР (1963 р.) вказує, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 р.) положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини по даному позову виникли до набранням Кодексом чинності і не мають продовжуваного характеру, то суд при розгляді справи керується положеннями ЦК УРСР (1963 р.)
Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 71, 76, 80 ЦК УРСР (1963 р.), п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 р.), ст.ст. 48, 50 Закону України „Про власність”, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_3та ОСОБА_4до ОСОБА_5та третьої особи ОСОБА_6про відшкодування шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий