ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/901/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха  В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» (далі – ТзОВ «ЛУНАР ТРЕЙД») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач через уповноваженого декларанта ТзОВ «ТРАНС БРОК СЕРВІС» подав на митний пост Волинської митниці митну декларацію (далі – МД) від 05.08.2024 №24UA205140049031U0, згідно з якими було заявлено до митного оформлення товари:

- товар №1 «панель сонячна RISEN RSM110-8-540M, арт. R540W-SW-206 шт. Торгівельна марка RISEN»;

- товар №2 «генератор бензиновий KRAFT&DELE KD3121 6, 0 кВт, арт. KD3121-1шт. Торговельна марка - KRAFT&DELE»;

- товар №6 «верстак (стіл верстатний ) KRAFT&DELE KD516, арт. D516 – 2 шт.».

Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000222/2 від 05.08.2024. У графі № 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ТзОВ «ЛУНАР ТРЕЙД», не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТзОВ «ЛУНАР ТРЕЙД» було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованих товарів виключаються. Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості усього товару. Оскаржувані рішення прийняті з порушеннями вимог частин п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (далі – МК України), оскільки не були проведені письмові консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, а також з порушеннями вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000222/2 від 05.08.2024.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 42).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 46-55) представник відповідача Клекоцюк Р.Є. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 05.08.2024 №24UA205140049031U0 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 05.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 134).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2024 ТзОВ «ЛУНАР ТРЕЙД» через уповноваженого декларанта ПП «ТРАНС БРОК СЕРВІС» на митний пост Волинської митниці подано МД №24UA205140049031U0 з метою здійснення митного оформлення товару:

- товар №1 «панель сонячна RISEN RSM110-8-540M, арт. R540W-SW-206 шт. Торгівельна марка RISEN», ціна товару згідно з графою 42 МД від 05.08.2024 №24UA205140049031U0 – 69186,1619 злотих;

- товар №2 «генератор бензиновий KRAFT&DELE KD3121 6, 0 кВт, арт. KD3121-1шт. Торговельна марка - KRAFT&DELE, ціна товару згідно з графою 42 МД від 05.08.2024 №24UA205140049031U0 – 1515,0694 злотих;

- товар №6 «верстак (стіл верстатний ) KRAFT&DELE KD516, арт. D516 – 2 шт», ціна товару згідно з графою 42 МД від 05.08.2024 №24UA205140049031U0 – 84,1373 злотих (а. с. 15-18).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру № 1506/07/2024 від 26.07.2024 (а. с. 22), автотранспортну накладну від 03.08.2024 (а. с. 25 зворот), декларацію про походження товару від 26.07.2024, платіжну інструкцію, що підтверджує сплату за ввезений товар від 26.07.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №24-FVS/08/05/01 від 05.08.2024 (а. с. 27), документ, що підтверджує вартість перевезення від 05.08.2024 (а. с. 26 зворот), зовнішньоекономічний контракт №23 від 26.08.2022 (а. с. 27 зворот – 29), додаткова угода до контракту №1 від 29.12.2022 (а. с. 29 зворот), договір (контракт) про перевезення № 020824 від 02.08.2024 (а. с. 26), договір контракт про перевезення №17/06/2024 від 17.06.2024, експортна митна декларація №24PL301010E0942866 від 03.08.2024 (а. с. 25).

Митницею декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) транспортні (перевізні) документи.

При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:

- відповідно пункту 6.6 зовнішньоекономічного контракту №23 від 26.08.2022 покупець несе транспортні витрати відповідно до умов поставки. Умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника та перевезення. Відповідно довідки про транспортні витрати б/н від 05.08.2024 навантажувальні роботи включені до вартості перевезення, проте в графі 21 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;

- згідно з пунктом 2.3 контракту відомості про кожну партію товару визначаються сторонами заздалегідь, шляхом взаємного письмового походження. В контракті (пункт 4 умови реалізації договору) зазначено, що доставка товарів здійснюється партіями відповідно з замовленням покупця, в терміни і на умовах визначених в замовленнях, інвойсах. Інформація про письмові погодження та замовлення відсутня;

- рахунок-фактура № 1506/07/2024 від 26.07.2024 не засвідчена підписами сторін зовнішньоекономічної угоди.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000222/2 від 06.08.2024 (а. с. 13).

З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості товару №1 становить 3,46 дол. США (МД №UA205140/2024/042096 від 01.07.2024,  №UA500020/2024/004923 від 24.05.2024), товару №2 – 6,25 дол. США (МД №UA205140/2024/039997 від 20.06.2024), товару №6 – 2,52 дол. США (№UA1003801/2024/0310230 від 22.03.2024, №UA204060/2024/003817 від 12.06.2024).

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/002013, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів (а. с. 14).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140049316U9 від 06.08.2024 (а. с. 18 зворот - 21).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою – третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою – третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 – 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.06.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру №1506/07/2024 від 26.07.2024 (а. с. 22), автотранспортну накладну від 03.08.2024 (а. с. 25 зворот), декларацію про походження товару від 26.07.2024, платіжну інструкцію, що підтверджує сплату за ввезений товар від 26.07.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №24-FVS/08/05/01 від 05.08.2024 (а. с. 27), документ, що підтверджує вартість перевезення від 05.08.2024 (а. с. 26 зворот), зовнішньоекономічний контракт №23 від 26.08.2022 (а. с. 27 зворот – 29), додаткова угода до контракту №1 від 29.12.2022 (а. с. 29 зворот), договір (контракт) про перевезення №020824 від 02.08.2024 (а. с. 26), договір контракт про перевезення №17/06/2024 від 17.06.2024, експортна митна декларація №24PL301010E0942866 від 03.08.2024 (а. с. 25).

У суду відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

В оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані розбіжності, про які зазначено в рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Так, договором від 26.08.2022 №23 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця (а. с. 27 зворот - 29).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі, що згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 05.08.2024 №24UA205140049031U0 фактурна вартість товарів № № 1, 2 та 6 відповідає тій, що зазначена в інвойсі 1506/07/2024 (а. с. 22). Розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України, що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією калькуляцією транспортних витрат від 05.08.2024 (а. с. 26 зворот).

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UA205140/2024/000222/2 від 06.08.2024 (а. с. 13) можна зрозуміти, що митний орган не погоджується із вартістю витрат на перевезення, оскільки  умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника та перевезення. Відповідно до довідки про транспортні витрати б/н від 05.08.2024 навантажувальні роботи включені до вартості перевезення, проте в графі 21 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

З приводу цього суд зазначає, що умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому.

Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, калькуляція транспортних витрат від 05.08.2024 (а. с. 26 зворот) підтверджує, що витрати на транспортування вантажу автомобілем, що здійснювався по маршруту Польща – Україна на умовах FCA  від Okszow-Kolonia (Польща) до п/п Ягодин (Україна) склали 3000,00 злотих, зокрема:

1) Avprogres по маршруту Польща – Україна, на умовах FCA від Okszow-Kolonia (Польща) до п/п Ягодин (Україна) – 1350,00 злотих;

2) Kryslak по маршруту Польща – Україна, на умовах FCA від Okszow-Kolonia (Польща) до п/п Ягодин (Україна) – 450,00 злотих;

3) Dawika по маршруту Польща – Україна, на умовах FCA від Okszow-Kolonia (Польща) до п/п Ягодин (Україна) – 650,00 злотих;

4) Benso по маршруту Польща – Україна, на умовах FCA від Okszow-Kolonia (Польща) до п/п Ягодин (Україна) – 550,00 злотих.

Від п/п Ягодин (Україна) до Луцьк 4200,00 злотих. Загальна сума 7200,00 злотих. Зазначено, що навантажувальні роботи включені до вартості перевезення (а. с. 26 зворот).

Суд зазначає, що калькуляція транспортних витрат від 05.08.2024 містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.

Крім того, декларантом на підтвердження вартості транспортних послуг було також надано заявку від 02.08.2024 № 020824 (а. с. 26), рахунок-фактуру №24-FVS/08/05/01 від 05.08.2024 (а. с. 27).

Стосовно зауваження відповідача про те, що рахунок-фактура №1506/07/2024 від 26.07.2024 не засвідчена підписами, то суд зазначає, що вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості. Крім того, відсутні підпис та печатка покупця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки такий документ не містить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

При цьому, рахунок-фактура (інвойс) від 26.07.2024 №1506/07/2024 (а. с. 22) засвідчений підписом та печаткою продавців товару - компанією DAWIKA KRAFT SPOLKA.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, суд зазначає, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.

Крім того, суд зазначає, що оскільки рахунок формується в односторонньому порядку на підставі двостороннього контракту, який підписаний обома сторонами, тому підписання одностороннього рахунку фактури лише продавцем не впливає на формування митної вартості товару.

Щодо інших тверджень відповідача (згідно з пунктом 2.3 контракту відомості про кожну партію товару визначаються сторонами заздалегідь, шляхом взаємного письмового походження; в контракті зазначено, що доставка товарів здійснюється партіями відповідно з замовленням покупця, в терміни і на умовах визначених в замовленнях, інвойсах, однак інформація про письмові погодження та замовлення відсутня), то суд зазначає, що на підставі укладеного договору №23 від 26.08.2022 експортер сформував рахунок-фактуру №1506/07/2024 від 26.07.2024 на партію товарів, як поставлялись позивачу. Крім того, товар ввезений за рахунком-фактурою №1506/07/2024 від 26.07.2024 оплачено у повному обсязі та належним чином, що підтверджується платіжною інструкцією №240730/002574600 від 30.07.2024 (а. с. 24).

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано доказів, які б підтвердили митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом. Відтак, оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару з огляду на те, що позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений платіжною інструкцією від 05.02.2025 № 2888 (а. с. 40) судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі в сумі 2422,40 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Позивач на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подав лише попередній (орієнтований) розрахунок від 27.01.2025 № 27/01-25 на суму 4000,00 грн (а. с. 30) та договір про надання правничої допомоги від 19.07.2023 (а. с. 31-33).

Водночас, суд звертає увагу, що КАС України (на відміну від цивільного процесуального та господарського процесуального законодавства) не передбачає подання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та який у цивільному та господарському судочинстві подається разом з першою заявою по суті спору.

Приписами частини четвертої статті 134 КАС України чітко передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає такий документ, як детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, розділом 4 договору про надання правничої допомоги від 19.07.2023 (а. с. 32 зворот) передбачено виставлення адвокатським бюро рахунку, складання акту приймання-передачі наданих послуг, проте таких документів (тобто, рахунку, акту приймання-передачі) на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до суду надано не було.

З урахуванням наведеного, оскільки у матеріалах справи відсутнє належне документальне підтвердження витрат на правову допомогу та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому підстави для розподілу витрат на правничу допомогу адвоката відсутні.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000222/2 від 06 серпня 2024 року.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» (45606, Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Козацька, 2, каб. 4, ідентифікаційний код 44454204) судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).     

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                 В.М. Валюх