Справа №22-7557/2006 Суддя 1- інстанції- Мірошніченко Л.Є.
Категорія - 20______________________ Доповідач- Єлгазіна Л.П.____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2006 року Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого-судді-Новікової Г.В. Суддів- Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б. При секретарі- Писаревій Ю.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов,янеького міськрайонного суду Донецької обл..від 13 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 - „Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , спричиненої злочином"
ВСТАНОВИВ:
11.07.2006 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 на рішення Слов.янського міськрайонного суду Донецької обл. від 13.06.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_3 - „Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , спричиненої злочином " , в якій просить рішення суду скасувати, та направити справу на новий розгляд. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що він у судовому засіданні прохав залучити до участі у справі ОСОБА_3 у якості співвідповідача, який також винен у дорожньо - транспортній пригоді, що підтверджується протоколом судового засідання.
Суд першої інстанції за своєю ініциативою залучив його до справи в якості третьої особи, не вказавши , на чиєму боці. Суд першої інстанції не вірно застосував закон, на його думку слід було керуватися ст. 1188 ЦК України, оскільки шкода позивачці спричинена спільними діями кількох осіб.
Рішенням Слов,янського міськрайонного суду Донецької обл..від 13 червня 2006 р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_2.
Суд першої інстанції посилався на те, що 27 грудня 2003 року о 13 годині відповідач, керуючи автомобілем МАЗ - 503 а, державний НОМЕР_1 на підставі доручення , у м. Словенську, рухаючись по вул Добровольського, зі сторони вул. Володарського, у напрямку до центру, перед поворотом направо в місці, яке не зазначене для заїзду, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзжій частині дороги, призначеної для руху в цьому напрямку, не переконавшись в безпеці, змінив напрямок свого руху праворуч, та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109 державний НОМЕР_2, що належить позивачці на праві власності, яким керував син позивача -ОСОБА_3, - третя особа по справі, і скоїв зіткнення з указаним автомобілем, внаслідок чого автомобілі одержали ушкодження.
На думку суду відповідальність за скоєну шкоду перед позивачем повинен нести відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1166,1167 ЦК України , оскільки він скоїв злочин, передбачений ст. 286ч.1 КК України і постановою суду від 24.01.2006р. його звільнено від кримінальної відповідальності у зв,язку з амністією. Цивільний позов у кримінальній справі не розглядався . Судом першої інстанції стягнуто з відповідача матеріальну шкоду у сумі - 14 916гр., моральну - 1500гр. та 120 гр. судових витрат.
Заслухавши суддю- доповідача., пояснення відповідача та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, та скасувати рішення суду, як таке, що що постановлене з порушенням вимог процесуального та матеріального закону; пояснення позивача, яка просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її задовольнити частково.
Апеляційним судом встановлено , що дійсно 27 грудня 2003 року у м. Слов,янську на вул Доброволського сталася дорожня пригода з вини водія ОСОБА_1, який керував автомобілем МАЗ- 503а державний НОМЕР_1, який порушив п.п.10.4,10.6,10.1 ПДД України і спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
ОСОБА_3, керуєчи автомобілем ВАЗ - 2109 державний НОМЕР_2, який належить його матері -/ позивачкі по справі/, на праві власності, згідно з матеріалами кримінальної справи , також порушив правила дорожнього руху, а саме -п.12.3,12.4,12.9"б" ПДД України - рухався зі швидкістю більше 60 км/ час і не прийняв міри для зупинки транспортного засобу, його дії знаходяться у причинному зв,язку з наступившими наслідками/ висновок автотехнічнрї експертизи №3951 /18 та 480/18 згідно матеріалів кримінальної справи № 1-58/06 а.с.214-216,145 -149/. Вина ОСОБА_3 підтверджується рішенням Слов,янського міськрайонного суду Донецької обл..від 15.03.2006р. по справі № 2-871, яке набрало чинності 16.06.2006р./ а.с.105 - 107/
Постановою Слов,янського міськрайонного суду від 24.01.06р. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності по ст.286ч.1 КК України у зв,язку з амністією ст.1п."б" ЗУ „Про амністію" від 23.06.2005р.
Згідно свідоцтва про реєстрацію Словенського МРЕО УДАІ УМВС України в Донецькій обл. /а.с. 11/ автомобіль ВАЗ-2109 державний НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2, в дане свідоцтво вписаний з правом керувати ОСОБА_3.
Вартість спричененої шкоди, внаслідок ДТП, відповідно до висновку судово-автотоварознавчої експертизи / а.с.69- 70 / складає 14 916,2гр. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей машини позивача.
Відповідно до роз,яснень Пленуму Верховного Суду України „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92р. з наступними змінами,- п.2 - розглядаючи позови про відшкодування шкоди , суд повинен мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України в ред .1963р.шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи , підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв,язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла винекненню або збільшенню шкоди, то залежно відступеня вини потерпілого , коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. / ст.454 ЦК України в ред .1963р./
Правила ст.454 ЦК про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого / знаходження у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п./, а не проста необачність. / п.2 абз.З Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92р. з -наступними змінами.
Відповідно до роз,яснень Пленуму Верховного Суду України „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92р. з наступними змінами, п.9 - при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за нею особу обов,язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодувати шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості майна, робіт, послуг, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Відповідно до роз,яснень Пленуму Верховного суду України - п.4 абз. 2 - під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав / договору "-оренди, довіреності, тощо/
Оскільки відповідно з оглянутими у судовому засіданні апеляційного суду матеріалами кримінальної справи № 1 - 58/06 , - встановлено обоюдну вину водіїв -відповідача по справі та третьої особи, при визначенні розміру матеріальної та моральної шкоди слід врахувати ці обставини і керуватися Цивільним Кодексом у ред. 1963р., який був чинний на час скоєння ДТП -27.12.2003року.
При визначенні розміру матеріальної шкоди, апеляційний суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 порушив п.10.1,10.4. 10,6 ПДД України,а третя особа ОСОБА_3 - п.12.3,12.4, 12.9"б" ПДД України, - тобто в діях відповідача є вина, яку апеляційний суд бере до уваги при визначенні розміру матеріальної шкоди у скоєній 27.12.2003р. дорожньо- транспортній пригоді, оскільки вони обидва грубо порушили правила безпеки руху.
Таким чином з ОСОБА_1 з урахуванням ступеня його вини, та вини ОСОБА_3, підлягає стягненню матеріальна шкода у сумі -10 000гр. відповідно до висновку спеціаліста - автотоварознавця / а.с.69-70 / з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей машини позивачки
Згідно роз"яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями, а також ст.440-1 ЦК України в ред 1963р. - розмір моральної (немайнової) шкоди , суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань -/ фізичних, душевних, психічних, тощо/, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат / їх тривалість, можливості відновлення тощо/ та з урахуванням інших обставин.
При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди , суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково застосував норми ЦК України, діючого з 01.01.2004р.
Суд першої інстанції не виконав вимоги ст.. 213 п.З ЦПК України, - не повно з"ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За вказаних обставин рішення суду слід скасувати частково.
Відповідно до ст.309 ч.І п.1-2 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:
неповне з,ясування судом обставин, що мають значення для справи,
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.. 303-307, п.1-2 ст.309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Слов.янського міськрайонного суду Донецької обл..від 13 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 -„Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином -скасувати частково, - в частині стягнення матеріальної шкоди, і постановити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди -10 000 гривень, а в іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту йогої проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили .
Головучий суддя
Судді: