Справа № 22-6269/2006 року                          Головуючий першої інстанції Моцний О.С.

Категорія: 39____________________________ Доповідач: Осипчук О.В.__________________

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„31" серпня 2006 року                            Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької В.С. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Вугільна компанія шахта "Красн армійська - Західна № 1", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красно армійську про визнання неправомірним висновку комісії по встановленню вини потерпілого від нещасного випадку, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково - зменшено у п.6 ч.З акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 ступінь вини потерпілого від нещасного випадку ОСОБА_1 з 50% до 30%, встановивши ступінь вини підприємства 70%.

Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року стягнуто солідарно з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красно армійську та ВАТ „Вугільна компанія шахта „Красно армійська - Західна № 1" на користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення суду від 28 березня 2006 року надійшли апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красно армійську  позивача ОСОБА_1.

В своїй апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не взято до уваги висновок територіального управління Держнаглядохоронпраці по Донецькій області, в якому зазначено, що акти розслідування нещасного випадку на виробництві по формі Н-5 та Н -1 складені вірно у відповідності з вимогами нормативних документів; судом порушені вимоги ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідачем також подана апеляційна скарга на додаткове рішення суду, в якій порушується питання про скасування додаткового рішення в частині стягнення з Фонду витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що сторонами по справі є ОСОБА_1 та ВАТ „Вугільна компанія „ Шахта „Красно армійська - Західна № 1" і стягнення витрат з Фонду є неправомірним. Крім того, позивач не заявляв таких вимог про стягнення на його користь сцлачених ним 1 грн. 50 коп., тому суд вийшов за межі заявленого позову.

Позивач ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду від 28 березня 2006 року і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог про визнання вини підприємства в настанні нещасного випадку у розмірі 90%, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильної оцінки доказів.

Заслухавши   доповідь   судді   апеляційного   суду,   пояснення   присутніх   осіб,

дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що

скарги на   рішення суду від 28.03.2006 року задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ „Вугільна компанія Шахта „Красно армійська - Західна № 1" з 2.01.2003 року ІНФОРМАЦІЯ_1. 20 березня 2005 року в першу зміну о 6 годині 30 хвилин начальником дільниці ПР-1 Качмар А.Я. був виданий позивачу наряд на обтяжку замкових з"єднань на 10 рамах АП ( 20 замків) про 2 південному „біс" конвеєрному штреку центральної панелі блока 8. Наряд виданий під підпис у „Книзі нарядів дільниці ПР-1" з проведенням інструктажу по охороні праці. Раніше, 29.01.2005 року, ОСОБА_1 був ознайомлений з Паспортом і Інструктажем по безпечним прийомам роботи. О 12 годині 20 березня 2005 року позивач виконував обтяжку замкових з"єднань, знаходячись безпосередньо на поверхні виконавчого органу комбайна. При виконанні роботи у нього зірвався ключ, він втратив рівновагу та впав з комбайна на гірничу виробітку. Внаслідок падіння ОСОБА_1 отримав травму - компресійний перелом позвінка. По виїзду з шахти позивач в медпункт не звертався, про нещасний випадок повідомив підприємство пізніше. 10 травня 2005 року були складені акти по формі Н-5 та Н-1 і визначено вина позивача у настанні нещасного випадку у розмірі 50%.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і, зменшуючи відсоток його вини в настанні нещасного випадку з 50% до 30%, а підприємства - 70%, суд виходив з того, що вважає встановленим факт порушення позивачем вимог охорони праці, але відсоток його вини, вказаний в акті розслідування нещасного випадку вважає завеликим, оскільки встановлено і вину підприємства. Так, на час нещасного випадку біля позивача знаходився начальник дільниці ПР -1 Качмар А.Я.( представник адміністрації відповідача шахти), який не вимагав від позивача виконання операції по обтяжці замкових з"єднань згідно з вимогами технічного паспорту, не вжив заходів медичної допомоги потерпілому і не повідомив про нещасний випадок. Про наявність вини Качмар А.Я. прямо вказано в п.10 акту форми Н-1, п.п. 6.2.1,6.2.2 акту форми Н-5, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про невірне встановлення максимального розміру вини потерпілого в настанні нещасного випадку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального І процесуального права.

На думку апеляційного суду суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, перевірив доводи сторін і постановив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, в якому висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому підстав для його скасування немає.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача про неможливість відмови від виконання дорученої роботи без створення безпечних умов праці, оскільки згідно ст. 6 Закону України „Про охорону праці" працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров"я. Суд правильно зазначив на тому, що позивач на час травми мав значний досвід та стаж виконання роботи прохідника, розумів усі критерії роботи, повинен був відповідно оцінювати рівень ризику та прийняти відповідні заходи, які знизили вірогідність виникнення на робочому місці небезпечних факторів можливість заподіяння, шкоди його здоров'ю, але свідомо порушив вимоги.

За таких обставин суд правильно прийшов до висновку про неможливість задоволення вимог позивача про встановлення його вини у настанні нещасного випадку у розмірі 10% і вірно дійшов висновку про встановлення 30% вини позивача і 70% вини підприємства.

Доводи апеляційних скарг не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Що стосується апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 22 травня 2006 року, то вона підлягає задоволенню, а посилання суду в резолютивній частині на стягнення в солідарному порядку витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 1 грн. 50 коп. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м Красно армійську підлягає виключенню.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красно армійську та ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красно армійську на додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року задовольнити.

Виключити з резолютивної частини додаткового рішення посилання суду на стягнення в солідарному порядку з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красно армійську на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 грн. 50 коп., в решті частини залишити без змін.          

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.