Справа № 2-а-7239/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01.11.2011 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Якимець Т.Є.., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області  про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  дитині війни,

встановив:

Позивач  звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в  м.Кременчуці Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  дитині війни.

В заяві позивач зазначив, що належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однако, управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  протягом 2010 - 2011 роках таку допомогу виплатили у неповному обсязі, чим порушили його законні права. Прохає суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача починаючи з 01.01.2011 року нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці у визначений строк заперечення проти позову суду не надало.

Ухвалою судді від 20.09.2011 року позовні вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії як дитині війни з 01.01.2011 року по 15.03.2011 року залишені без розгляду, оскільки подані після закінчення строків, встановлених ч.2 ст. 99 КАС України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, на підставі наявних у справі доказів, вважаю, що позовні вимоги позивача починаючи з 16.03.2011 року підлягають  частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим в 2001 році.

Враховуючи зазначений статус, позивач відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці  зазначені виплати позивачці  здійснює не в повному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «Дитина війни», серед яких їм надано право, щомісячно отримувати підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», в редакції Закону від 23.12.2010 року,  на 2011 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено.

Відповідно до п.7 ч.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року, прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, згідно якого «Установити,  що у 2011 році норми і положення  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України  виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".  

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат особам, що мають статус «Дитина війни»делеговано Кабінету Міністрів України.

Водночас, на момент набрання чинності зазначеним Законом, Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат особам, що мають статус «Дитина війни».

На виконання вимог п.7 ч.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

Пунктами 6, 8 Постанови Кабінету Міністрів України №745 від  06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»встановлено,  що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія  Законів  України «Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального   захисту»  та  «Про  жертви  нацистських переслідувань»)  до пенсії  або  щомісячного  довічного грошового   утримання   чи   державної   соціальної  допомоги,  що  виплачується замість  пенсії,  підвищення  проводиться  у  розмірі 49,8 гривні. Ця постанова діє до 01.01.2012 року.

          Закони України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року неконституційними, станом на час розгляду справи, не визнані.

          Надаючи перевагу Законам України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, суд виходить із того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

          У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4 –зп зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

          Тобто під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше.

          З огляду на викладене, до набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, застосуванню підлягають положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Отже, з 01 січня по 22 липня 2011 року включно, територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме нараховувати та здійснювати доплату до пенсії позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а з 23.07.2011 року у відповідача відсутні підстави для нараховування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у вказаному розмірі.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, то вихідним критерієм для обчислення вказаного підвищення до пенсії дітям війни, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади та на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, то саме Управління Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області є належним відповідачем в даній справі.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Вважаю необхідним, позовні вимоги позивача задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в  м.Кременчуці здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати позивачу за 2011 рік  з 16 березня по 22 липня  2011 року включно з урахуванням зроблених виплат.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71,  159-163, 167, 183-2,186, ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України,  –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії Дитині війни –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2011 рік з 16 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично проведених виплат.

   В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

              Постанова підлягає негайному виконанню в порядку ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається  протягом десяти днів.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка його подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: