13.05.2011                                                                                           Суддя: Грицаюк  Н.  М.

Справа №  2-176/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

13   травня 2011 року Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого –судді Грицаюк Н.М. , при секретарі Бортко Ю.Ю., Котляревській Г.С., за участю позивача ОСОБА_1    , представників :  позивача –адвоката ОСОБА_2    , відповідачів-  ОСОБА_8,  представника третьої особи ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 ,  її же в інтересах малолітньої дитини -  доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 , третьої особи –органа опіки та піклування  - виконкому Горлівської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та  вселення,  

                                                            ВСТАНОВИВ:

       В серпні 2009 року позивачка  ОСОБА_1 звернулась до суду  з зазначеним позовом , в якому вказала, що  з ОСОБА_5 перебувала в реєстрованому шлюбі , від якого народилась донька ОСОБА_4 , під час  сумісного проживання  вона з донькою та чоловіком були   зареєстровані та фактично проживали в квартирі АДРЕСА_1, яка належала чоловікові на підставі договору купівлі - продажу.

    Але  родинне життя подружжя не склалось, почались  сварки , і за рішенням суду Центрально - Міського району міста Горлівки від 31.07.2008 року шлюб було розірвано. З того часу відповідач почав чинити їй та доньці різні перешкоди в користуванні  житлом, виганяв її , виніс усі її та доньчині речі , не пускає її до квартири, вчиняє сварки, вона змушена кожного разу звертатись за захистом свого права до органів міліції, а в подальшому змінив замки  , чим унеможливив їй та дитині вільний доступ до житла, в зв*язку з чим вона змушена поневірятися друзями, проживати у матері , просить вселити її з донькою в спірне житлове  приміщення.     

     В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердивши зазначені обставини. В подальшому розгляд справи було закінчено у відсутності позивачки.

    Представник відповідачів –адвокат ОСОБА_8 суду пояснив, що  його довіритель - відповідач ОСОБА_5 позов визнає частково,не заперечуючи проти вселення в житлове приміщення доньки ОСОБА_4 категорично  заперечує проти вселення колишньої дружини, з якою  в нього склалися  негативні стосунки, вважає, що остання була зареєстрована  в спірному помешканні з його згоди, як  член родини власника, але сама  виїхала  з помешкання, стала проживати разом з іншим чоловіком, фактично утворивши нову сім*ю, він жодним чином не перешкоджав  ОСОБА_1 в проживанні, але кожна її поява в квартирі викликала  нові чвари, бійки, вона неодноразово провокувала  такі скандали , викликаючи щоразу працівників міліції, тому він змушений був змін тини замки на вхідних дверях..

    В подальшому судом було притягнуто до участі в справі  нинішню дружину ОСОБА_5- ОСОБА_6, які також діють і в інтересах їх  малолітньої доньки  - ОСОБА_7, які зазначили, що після розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_5  перебуває у іншому шлюбі, від якого має малолітню доньку ОСОБА_7, які всі разом мешкають наразі в квартирі АДРЕСА_1, а тому  категорично заперечують проти вселення позивачки та її малолітньої доньки , так як це  негативно може вплинути на їх права. Відповідачі вважають, що з припиненням подружніх стосунків між позивачкою та ОСОБА_5  вона перестала  бути членом його сім*ї , а тому  і немає правових підстав для вселення.

   Представник третьої особи вважає позов  таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідно до  Сімейного Кодексу  України , розірвання шлюбу між батьками, та їх окреме проживання від дитини, не впливає на обсяги їхніх прав і не звільняє від обов*язків щодо дитини.  А посилання відповідача, що згідно судового рішення він сплачує аліменти на користь позивачки на утримання доньки не може  розцінюватись  як обставина, що  відповідач виконує всі обов*язки щодо дитини, оскільки він не піклується її житловими  правами,  надаючи перевагу в цьому питанні лише  на користь своєї дитини від другого шлюбу, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов*язків щодо малолітньої ОСОБА_4.

      Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, а також  матеріали  перевірки , проведеної за зверненням позивачки, працівниками  Центрально- Міського РВ Горлівського  міського управління МВС України в Донецькій області , матеріали цивільної справи № 2-4655/2008 р. про розірвання шлюбу між сторонами, пришов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав..

     Як вбачається з договору купівлі - продажу  від 13.10.1999 року квартира АДРЕСА_1 належить відповідачеві  ОСОБА_5

     ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з листопада 1999 р. по червень 2008 року.В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

     Як вбачається з матеріалів  цивільної справи № 2-4655/08 причиною  розпаду  родини стали  зловживання спиртними напоями відповідачем та  нестерпна поведінка його в побуті, де він утворював  скандали, бив позивачку. І ці обставини було визнано відповідачем в судовому засіданні.

     Згідно даних паспорта ОСОБА_1, довідки Центрально- Міської  районної адміністрації Горлівської міської ради  та записами домової  книги яв ОСОБА_1, так  і  ОСОБА_4  всі зареєстровані в спірній квартирі.

     Ніхто з відповідачів не оспорював  правомірності  вселення позивачки та її малолітньої дитини  в    спірну квартиру.

     Відповідно до ст..10 ЦПК України сторони та інші особи , які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .  

     Згідно до ст. 61 ЦПК України обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній, кримінальній або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються  при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи.

      Відповідач в судовому засіданні  при розгляді справи про розірвання шлюбу  визнав, що причиною розпаду сім*ї  явилась його зловживання алкоголем та  на грунті цього сварки з дружиною та її побиття, і ця обставина   зазначена судом як підстава задоволення позову. При розірванні шлюбу сторони  дійшли згоди, що малолітня донька  ОСОБА_4 буде проживати з матір*ю, спору про її місце проживання не було..

     Як  представник відповідача, так і матеріали перевірки скарги ОСОБА_1 (  матеріали перевірки № 4952)  не спростовують тієї обставини, що ОСОБА_5  не пускає позивачку в спірне житло, виніс всі її речі та речі доньки від першого шлюбу в  гараж, перешкоджає їх знаходженню та проживанню в квартирі.

     Відповідно до ст..9 ЖК України  ніхто не може бути виселений або  обмежений  у праві користування  житловим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законодавством.

    Відповідно до ст..156 ЖК України  припинення сімейних відносин  з власником будинку ( квартири)  не позбавляє колишніх членів його сім*ї  права користування житловим приміщенням.

     Рішення суду про розірвання шлюбу має для даного суду преюдиціальне значення, судом було достовірно  встановлено, і це не оспорювалось  сторонами, що  причиною розпаду сім*ї  була  агресивна поведінка  ОСОБА_5 щодо дружини , її побиття, зловживання  алкогольними напоями.

    Як встановлено судом при розгляді цього цивільного спору,  ці ж неприязні стосунки продовжують існувати між сторонами і на сьогодні.  

    Жодних доказів  того, що позивачка з власної волі  покинула  житло  та стала проживати з іншим чоловіком, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах ,  відповідачі суду не надали

       Разом з тим, судом встановлено, що  на сьогодні в спірній квартирі на правах члена власника житла проживають його нинішня дружина ОСОБА_6, та донька від другого шлюбу ОСОБА_7 .

        Крім того , суду надано беззаперечні докази того, що позивачці та її доньці , відповідачі перешкоджають у здійсненні права  проживання у спірній квартирі.

       Навпаки ж доказів того, що позивачка має інше житло , відсутні, а тому суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі.

     Згідно до ст..88 ЦПК України, сторона, на користь якої  судом ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторни понесені нею та документально підтверджені судові витрати, тому  судові витрати, які складаються з  витрат, пов*язаних  з сплатою судового збору інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільної справи  слід стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивачки ОСОБА_1

       Керуючись ст.. 10,11,60,209,212, 213-215, 223 ЦПК України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

             Позов  ОСОБА_1 , її ж в   інтересах малолітньої доньки   ОСОБА_4  до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 їх же в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 ,     про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення в квартиру АДРЕСА_1 Донецької області  задовольнити в повному обсязі.

            Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 Донецької області.                                 

          Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь  ОСОБА_1 витрати, пов*язані з сплатою судового збору в сумі 8гривень 50 копійок  та , витрати , пов*язані з сплатою інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі   7 гривень 50 копійок.  

             Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області   протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього                рішення.

     Рішення    суду набирає законної сили  після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційної інстанцією.

Суддя                                                                                                    Н.  М.  Грицаюк