№ 2-О-3/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2007р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Литвинової Р.А.,
народних засідателів : ОСОБА_1, ОСОБА_2., при секретарі Довбань С. М. ,
з участю заявниці ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за заявою ОСОБА_3про визнання особи безвісно відсутньою,
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_3. звернулась до суду з заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_4, в якій зазначає наступне. В лютому 2004р. ОСОБА_4., з яким вони перебували у фактичних шлюбних стосунках, вийшов з квартири і додому назад не повернувся. До цього часу про його місце перебування вона не має ніяких відомостей.
За період їх спільного проживання у них народилось двоє дітей : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
09.01.2005р. вона поїхала у Вірменію, щоб відшукати його та отримати будь-яку інформацію про його місцезнаходження, але цього зробити не вдалось і її пошуки, які продовжувались до вересня 2006р., не дали ніяких результатів.
Визнання ОСОБА_4. безвісно відсутнім їй необхідно для вирішення питання щодо одержання матеріальної допомоги на утримання малолітніх дітей, оскільки у разі визнання безвісно відсутнім годувальника, його діти мають право на отримання держаної допомоги (пенсії).
Заявниця просить задовольнити її заяву і визнати ОСОБА_4. безвісно відсутнім.
В судовому засіданні заявниця пояснила, що вона в повному обсязі підтримує викладене в своїй заяві, змін та доповнень не має, просить задовольнити заяву, оскільки цей факт має для неї юридичне значення і надасть їй змогу оформити державну допомогу на дітей, передбачену законодавством України.
Свідок ОСОБА_7. суду показала, що вона є сусідкою заявниці. їй відомо, що сусідка проживала з ОСОБА_4., від нього має двох дітей.
Останні кілька років вона ОСОБА_4не бачила і ніде не зустрічала. Він залишив сім'ю, коли молодша дитина була ще грудного віку. Про місце його знаходження вона нічого не знає.
Свідок ОСОБА_8. в своєму поясненні виклала, що ОСОБА_4на протязі кількох років проживав в їх під'їзді з її сусідкою ОСОБА_3. Але вже пройшло близько 3-х років, як по цій адресі він не появлявся, про місце його перебування їй нічого не відомо.
Матеріалами справи встановлено наступне.
Заявниця має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 7, 9). В свідоцтвах про встановлення батьківства батьком дітей зазначено ОСОБА_4., що підтверджується копіями названих документів (а.с. 6, 8).
Як видно з довідок, наданих КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» та міськвиконкомом, діти проживають з заявницею та знаходяться на її утриманні (а.с. 10, 11).
Як видно з інформації, отриманої від У правління інформаційних технологій УМВС Дніпропетровської області, ОСОБА_4. знаходиться в розшуку (а.с. 13).
Розшук об'явлено на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14.06.2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_4. про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, що підтверджується оглядом зазначеної цивільної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів оглянутої в судовому засіданні розшукової справи, ОСОБА_4. по даним адресного бюро УВС Дніпропетровської області зареєстрованим не значиться. Із служб системи внутрішніх справ Вірменії до цього часу на запит Вільногірського MB УМВС ніяких відомостей щодо місця знаходження ОСОБА_4. не надходило.
Заслухавши пояснення заявниці, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Як пояснила заявниця в судовому засіданні, вони разом проживали з громадянином ОСОБА_4. близько 8-ми років, мають двох малолітніх дітей, проживали вони за адресою АДРЕСА_1. Отже, суд може впевнено вважати, що зазначена адреса є останнім місцем проживання ОСОБА_4.
Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_4. в місці його постійного проживання у м. Вільногірську по зазначеній адресі, яка була останнім місцем його проживання протягом кількох років поспіль, підтверджується зібраними у справі доказами.
Допитані судом свідки, сусіди ОСОБА_7. та ОСОБА_8., кожний окремо, показали, що більше року і, навіть з впевненістю можна сказати, що і кілька років, за місцем постійного проживання ОСОБА_4. вони не бачили і про місце його перебування їм невідомо..
Заявниця ОСОБА_3. суду пояснила, що вони з ОСОБА_4. перебували в фактичних шлюбних стосунках, жили разом близько восьми років, мають двох малолітніх дітей, але він їй не повідомляє жодних відомостей про себе, вона не знає, - де його потрібно шукати. Вона також пояснила, що їздила на його батьківщину, у Вірменію, спілкувалась з його батьками і близькими родичами, але вони їй повідомили, що зовсім нічого нікому з них невідомо про місце перебування ОСОБА_4.
Запити суду на предмет судимості, перебування в місцях позбавлення волі позитивних відповідей не дали. По цивільній справі за позовом заявниці до ОСОБА_4. про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей на підставі ухвали суду оголошено розшук відповідача, ухвала направлена в органи міліції для виконання. Однак, в матеріалах розшукової справи відділу внутрішніх справ також ніяких відомостей про місце перебування ОСОБА_4немає.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що останні відомості про ОСОБА_4. були у лютому 2004 року, тобто в той місяць, коли він залишив своє місце помешкання, то початком його безвісної відсутності слід вважати 1 березня 2004 року.
Задоволення заяви ОСОБА_3. має для неї юридичне значення, оскільки у випадку визнання годувальника в установленому порядку безвісно відсутнім згідно ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у заявниці виникає право на отримання пенсії.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_4. безвісно відсутнім.
Керуючись ст. ст. 234 ч.2 п.3, 235, 248, 249 ЦПК України, ст. 43 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця с. Бюракан Аштаракського району, громадянина Вірменії.
Початком безвісної відсутності ОСОБА_4. вважати 01.03.2004 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.